Як Олена Петушкова стала для всього світу «російської амазонкою»?

8 січня 2007 перестало битися серце чарівної жінки і великої спортсменки Олени Володимирівни Петушкова. Її видатні виступи і перемоги на олімпійських іграх і чемпіонатах світу принесли їй широку популярність і любов мільйонів шанувальників кінного спорту. Для всього світу вона з легкої руки журналістів стала «російської амазонкою» і «міс Попіл».

Олена народилася в Москві 17 листопада 1940 в сім'ї високопоставленого співробітника НКВС СРСР. Після війни її батько якийсь час був завідувачем сектором ЦК ВКП (б), а потім працював у МВС СРСР, де очолював кадрові органи і багато років був заступником міністра. Високе становище батька не позначилося на долі дочки. Вона ніколи не ставилася до так званої «золотої молоді», а воліла всього домагатися своїми силами.

Ніщо не віщувало, що Олена стане великою спортсменкою. Дівчинка старанно вчилася, займалася музикою, з задоволенням ходила в шкільні гуртки та поралася з домашніми вихованцями, один час у Петушкова навіть жив лисеня. Майбутня чемпіонка вперше сіла на коня тільки в 16 років. Це була звичайна смирна коняка, яких надавали для прогулянки верхи всім охочим в Сокольниках. Для історії збереглася її кличка - Надлишок. Мабуть, якихось привабливих якостей в цій коні і насправді було з надлишком. Адже після спілкування з нею у Олени прокинулася пристрасна любов до коней, яку вона пронесла через усе життя.

Для занять кінним спортом Олена Петушкова прийшла в ДЗГ «Урожай» і вже до кінця першого року стала третьеразрядніцей з подолання перешкод. При цьому вона продовжувала прекрасно вчитися, закінчивши школу із золотою медаллю. Захоплення кіньми позначилося і на виборі майбутньої професії, дівчина вступила на біологічний факультет МГУ.

На старанну юну спортсменку звернули увагу тренери, запропонувавши їй зайнятися виїздки та закріпивши за Оленою персональну коня. Ті, хто серйозно займався спортом, уявляють, як важко поєднувати навчання у ВУЗі і щоденні тренування. Олена в той період не була відомою спортсменкою, природно, що поблажок у навчанні їй не надавали, та вона й сама їх не хотіла. Університет вона закінчила з «червоним» дипломом і в 1964 році вступила до аспірантури при НДІ фармакології та хіміотерапії Академії медичних наук. У цьому ж році її запросили до збірної країни і виділили їй перспективну коня - вороного Трак на ім'я Попіл.

Зазвичай спортивний термін коні, виступаючої на престижних турнірах, не так вже і довгий, але з легендарним попелом Олена Петушкова не розлучалася майже 15 років. А адже кінь не відразу прийняв Олену, довго показував свій норов, міг вкусити і навіть злегка стукнути копитом. Можливо, розумний жеребець просто перевіряв її «на міцність», перед тим як підкоритися вершниця і стати для неї найвідданішим другом.

Вже на наступний рік Олена з попелом вирушила на чемпіонат Європи. Їх виступ керівництво збірної визнало цілком успішним, хоча до призових місць їм було ще ой як далеко. Варто відзначити, що у верховій їзді жінки виступають в загальному заліку з чоловіками.

Знаменним для Олени став 1967. Буквально перед поїздкою на чемпіонат Європи вона захистила кандидатську дисертацію, а на чемпіонаті, який проходив в Аахені, стала шостою в загальному заліку і першою серед жінок. Тоді-то на красиву жінку, яка виступає на прекрасному вороному жеребці, і звернули увагу журналісти, які стали «викручуватись» в епітетах, так як вимовити, та й написати її прізвище в них виходило з трудом.

У 1968 році Петушкова відправилася на свої перші Олімпійські ігри, які проходили в Мехіко. Додому вона повернулася зі сріблом, яке було завойовано кіннотниками в командному заліку. Звичайно, вона щиро раділа першої олімпійської медалі, але відчувала, що тепер їй під силу і перемоги в особистому заліку.

Переможним для Олени Петушкова став 1970. На чемпіонаті світу, який проходив в Аахені, їй довелося виступати під дощем. Погода не вплинула на її виступ, елегантна жінка і красень Попіл буквально зачарували і глядачів, і суддів. Нагородою їм стала золота медаль і вінок переможця. Варто відзначити, що це був успіх не тільки спортсменки і коня, але і їх тренера Григорія Терентійовича Анастасьева, який привів їх до вершин спортивної майстерності.

Тепер від Олени чекали тільки перемог. І вона ці очікування виправдовувала. На Олімпіаді 1972 року в Мюнхені перед виступом Петушкова наша команда відставала від німців, яким дуже хотілося перемогти вдома, на 121 бал. Ситуація була складною. Олена виступала застуджений, та й попелу перед виступом довелося підлікувати запалення на передніх копитах. Але виступили вони з блиском, буквально вирвавши для команди перше місце. А до цього золоту для Олени додалося й срібло, завойоване в особистому заліку.

Знаменною виявився і наступний рік. Перемога у всіх 4 видах програми на чемпіонаті СРСР, золото і срібло на чемпіонаті Європи. Здавалося, що цей рік принесе щастя і в особистому житті - Олена вийшла заміж за видатного спортсмена Валерія Миколайовича Брумеля. Але сімейне життя не склалося, і народилася в травні 1974 дочка, названу Владою, Олена стала виховувати сама.

Дивно, але відразу ж після народження дочки Петушкова виступила на чемпіонаті країни. Суперники поставилися до неї з щирим інтересом і співчуттям, але всерйоз не сприймали, а даремно. Попіл і цього разу не підвів свою вершницю, допоміг їй завоювати два перших місця і одне друге. А через три тижні на чемпіонаті Європи в Копенгагені молода мама і її легендарний Попіл допомогли команді посісти друге місце.

Востаннє на офіційних змаганнях Олена Петушкова виступила на Попелі в 1977 році. До старості і коней починають долати хвороби, не уникнув їх і Попіл (він народився в 1956 році), якого відправили на заслужений відпочинок на кінний завод під Ростовом-на-Дону.

На жаль, на московській Олімпіаді в 1980 році Олена виступити не змогла, незадовго до початку ігор загинув її новий кінь Абакан, що встиг допомогти їй виграти кілька медалей на міжнародних та внутрішньосоюзних змаганнях.

За збірну країни Олена Петушкова продовжувала виступати до 1987 року. Потім займалася науковою роботою і громадською діяльністю, очолювала Федерацію кінного спорту Росії, була старшим тренером збірної команди країни з кінного спорту, входила до складу керівництва Міжнародної федерації кінного спорту. Багато в чому завдяки її турботам російський кінний спорт зміг пережити важкі 90-ті роки минулого століття.

Олена Володимирівна Петушкова пішла з життя, коли їй було всього 66 років. Але світ пам'ятає велику «російську амазонку», яка багато років дарувала людям красу і грацію одного з найкрасивіших видів спорту. .