Чому для всього світу Лідія Скоблікова стала «російської блискавкою» і «королевою коників»? Легендарної спортсменці 70 років

8 березня видатна спортсменка Лідія Павлівна Скоблікова відзначає своє 70-річчя. Для світового ковзанярського спорту вона вже давно стала живою легендою, адже її феноменальне досягнення залишається повторенням вже 45 років. Велика ймовірність, що його взагалі не зможуть повторити.

Ліда народилася в 1939 році в Златоусті. Дівчинка з дитинства прагнула до лідерства і завжди намагалася верховодити в дитячих іграх. Із захопленням займалася спортом, причому домагалася непоганих результатів у різних видах, але перевагу віддавала легкої атлетики. Ліда не раз вигравала змагання серед школярів. У 14 років прийшов і перший великий успіх - перемога в бігу на 800 метрів на легкоатлетичному чемпіонаті Челябінської області серед жінок.

Можливо, Лідія стала б видатною легкоатлеткою, передумови для цього були, але вона вирішила спробувати свої сили в швидкісному бігу на ковзанах. Шлях до ковзанярського Олімпу дівчина пройшла стрімко. Ще навчаючись у десятому класі, Лідія виграла першість області, а потім у Москві на першості ЦС «Іскра» (було тоді таке спорттовариство) посіла загальне третє місце, вигравши дві складні дистанції - 1500 і 3000 метрів.

Спорт міцно увійшов у життя дівчини, і по закінченню школи вона в 1956 році вступила на факультет фізвиховання Челябінського педінституту. На перших порах було дуже важко: напружені тренування, навчання, а жити доводилося майже впроголодь - стипендія-то всього 22 рубля. Вона згодом згадувала, що за перший курс схудла майже на 8 кілограмів. Але завзятості Лідії було не позичати, тренувалася наполегливо і спортивні результати постійно зростали. У 1957 році вона стала майстром спорту. За перші два роки навчання в інституті Скоблікова примудрилася 8 разів оновити рекорди СРСР серед дівчат.

У 1958 році до Лідії прийшов справжній спортивний успіх, на зимовій Спартакіаді народів Росії в боротьбі з іменитими Ковзанярка країни вона зайняла 3-е місце на дистанції 1500 метрів і 5-е за сумою багатоборства. На дівчину звернули увагу провідні тренери, які займалися підготовкою ковзанярів, і запросили до збірної.

На наступний рік чемпіонат світу проходив майже на батьківщині Ліди, в Свердловську. Природно, що багато уральці «хворіли» за свою землячку, і Скоблікова не підвела. Бронзова медаль світової першості для дебютантки - це більш, ніж успіх, це була сенсація в світі ковзанярського спорту.

А буквально через кілька днів Лідія виграла Спартакіаду профспілок, підтвердивши, що її успіх в Свердловську не випадковість. Почивати на лаврах було ніколи, адже від тренера вона почула слова, про які мріє будь-який спортсмен: «Будемо готуватися до Олімпіади, попереду всього рік». Особливу значущість додавало й те, що попереду була перша зимова Олімпіада, на якій виступатимуть жінки-ковзанярки. Рік пройшов у копітких тренуваннях.

Незадовго до Олімпіади відбувся черговий чемпіонат світу зі швидкісного бігу на ковзанах у шведському Естерсунді. Лідія знову піднесла сенсацію, зайнявши третє місце в багатоборстві. Сенсацією був не результат, від неї чекали більшого, а те, що вона змогла піднятися на п'єдестал, впавши на одній з дистанцій - рідкісний випадок в історії міжнародних змагань зі швидкісного бігу на ковзанах. Цей чемпіонат показав, що потенційно Лідія Скоблікова дуже сильна, і не просто може, а повинна перемагати.

Олімпійські старти - це не тільки спортивна боротьба, але й боротьба нервів. Готуючись до першого старту на дистанції 1500 метрів, Лідія знала, що лідирує польська спортсменка, чий результат тільки долі секунди поступається світовому рекорду. А це значить, для перемоги треба побити світовий рекорд, встановлений ще в 1953 році. Лідія змогла налаштуватися на перемогу і вийшла на старт з упевненістю, що рекорд буде побитий. Фініш Скобликовой стадіон зустрів бурхливими оваціями, які підтвердили, що новий світовий рекорд встановлено. Зараз результат 2.25,2 не здається настільки вже неймовірним, а тоді це був прорив, який показав, що в жіночому ковзанярському спорті зійшла нова зірка, ім'я якої Лідія Скоблікова.

Друге своє золото Лідія завоювала в останній день жіночих ковзанярських змагань на найдовшій і складної дистанції в 3000 метрів. Цього разу світовий рекорд встояв, але Скоблікова підійшла до нього впритул.

Саме після VIII зимової Олімпіади 1960 журналісти вперше стали викручуватись в епітетах, описуючи перемоги «російської блискавки», як стали називати Лідію Скоблікову.

Після Олімпіади Скобликовой присвоїли звання «Заслужений майстер спорту СРСР», вручили орден Трудового Червоного Прапора. Чекали її не тільки урочисті зустрічі, подарунки та квіти, а й «хвости», які встигли накопичитися в інституті. Від пропозиції ректора взяти академічну відпустку Лідія відмовилася. Було дуже важко, доводилося жертвувати сном, але однокурсників Скоблікова наздогнала, успішно склавши всі іспити та заліки. По закінченню інституту Лідії запропонували залишитися в ньому викладачем.

Багато часу і сил віднімав спорт. У жіночому швидкісному бігу на ковзанах традиційно розігрувалися медалі на чотирьох дистанціях: 500, 1000, 1500 і 3000 метрів. Природно, що і техніка, і тактика бігу на спринтерських і стайєрських дистанціях різна. Лідія відмінно бігала довгі дистанції, а ось над короткими належало серйозно попрацювати, щоб впевнено претендувати на абсолютну першість.

Запекла тренувальна робота дала результат. Незабаром на високогірному катку в Алма-Аті Лідія встановила новий світовий рекорд на дистанції 1000 метрів. А в 1963 році на чемпіонаті світу в Японії вперше виграла всі чотири дистанції, ставши абсолютною чемпіонкою і оновивши свій же світовий рекорд на дистанції 1000 метрів.

Тріумфальними для Лідії Скоблікова стали IX зимові Олімпійські ігри 1964 року в Інсбруку, не дарма ж газетярі охрестять їх «Олімпіадою Скобликовой». Такого не припускав ні хто. Лідія впевнено виграла всі чотири дистанції, причому три перші з олімпійськими рекордами. Якби не різке потепління, на льоду мало вода не стояла, вона могла і останню дистанцію завершити з рекордним часом. Але з погодою не посперечаєшся.

Рідко коли абсолютної чемпіонці вдається виграти всі дистанції. У всякому разі, на олімпіадах результат Лідії Скоблікова все-то ні хто з конькобежек повторити не зміг. До речі, шести золотих олімпійських медалей жодна з конькобежек теж не має.

Практично відразу ж після Олімпіади відбувся чемпіонат світу в Швеції, де Лідія знову виграла всі дистанції, ставши абсолютним чемпіоном. Дванадцять перемог поспіль на чемпіонатах світу та Олімпіаді - результат феноменальний. З цього часу Лідія Скоблікова і стала для всіх визнаною «королевою коників».

Після олімпіади Лідія вирішила на якийсь час залишити великий спорт, пора було подумати про дитину, адже вона вже давно була заміжня за Олександром Полозкова, легкоатлетом, світовим рекордсменом зі спортивної ходьби. 14 березня 1965 у неї народився син.

У 1983 році Міжнародний олімпійський комітет нагородив видатну спортсменку Лідію Павлівну Скоблікову срібним знаком Олімпійського ордена «за внесок у популяризацію олімпійських ідеалів та видатні досягнення в спорті». Її офіційні титули та нагороди можна перераховувати довго, але для всього світу вона вже багато десятиліть залишається «королевою коників» - це і є її головний титул.