Сім'я - це всього лише квартира і проживають в ній люди або щось більше?

Сім'я - напевно, це одне з найбільш важливих слів в житті кожної людини. З самого дитинства вона займає головне місце в житті дитини. Потім він підростає, але сім'я як і раніше має для нього величезне значення.

Що ж такого важливого в цьому слові? Навіщо ж взагалі потрібна сім'я? Саме про це я зараз вам і розповім.

Для мене сім'я завжди асоціювалася з квартирою і чотирма проживають в ній людьми. Нічого більше не спадало до мене в голову, завжди сприймала сім'ю, як належне, що є у кожного. Але, як виявилося пізніше, сім'ю має не кожен ... А якщо і має, то не завжди усвідомлює, для чого йому сім'я. Добре, якщо надається випадок, який дає зрозуміти, для чого потрібна сім'я, а адже буває, що люди руйнують свої сім'ї за нерозумінням цього важливого слова.

...Як і всі школярі, я з нетерпінням чекала закінчення навчального року, щоб скоріше виїхати у відпустку з бабусею і дідусем. Нарешті, настало довгоочікуване літо, і я поїхала відпочивати. Літо, сонце, гарна погода і відмінний настрій, поруч люблячі мене бабуся і дідусь - все, що потрібно для повного щастя. Але, як не дивно, несподівано для себе самої, в мені прокинулося якесь дивне відчуття самотності, мені раптом різко здалося, що щось не так і що чогось не вистачає. Мене раптом чомусь потягнуло назад, до себе на батьківщину. Ні, не на батьківщину в прямому сенсі цього слова, а в ту маленьку мою батьківщину, яка називається СІМ'Я.

Дні стали здаватися мені дуже довгими, час тягнувся довго, а додому хотілося жахливо. Ніби й не бачилися всього півтора тижня, а так хотілося відчути себе знову в своїй родині, у колі близьких і коханих людей. Не сперечаюся, що мене і так оточували близькі люди, але бабуся і дідусь не можуть замінити маму і тата.

Туга за свою маленьку батьківщину зовсім мене здолала, і я з нетерпінням чекала повернення додому. Адже коли поруч немає мами, яка зазвичай завжди ніжно пріобнімет і поцілує в чоло, прийде перед сном, обов'язково поправить ковдру і побажає добраніч, коли немає тата, який трохи пошарпаний за щічку, а після міцно стисне в своїх сильних руках, життя здається неправильною і не такий, і все вже не так і все не те, і починаєш відчувати себе самотньо.

Приїзд додому відбувся, скільки почуттів та емоцій він викликав! Нарешті я знову опинилася в своєму рідному домі, з мамою, татом і братом, зі своєю улюбленою собакою, всі разом - як це здорово! Ніколи не забуду тієї теплою, затишною, домашньою, а головне, сімейної обстановки, адже саме після приїзду я зрозуміла, що сім'я - це не квартира і чотири проживають в ній людини, а серце суспільства і батьківщина дитини. Сім'я - це єдина підтримка, захист і опора людини на все його життя.

І я дуже співчуваю тим дітям, які живуть без одного зі своїх батьків, а то й без обох взагалі. Адже їм довелося багато пережити і рано подорослішати, щоб хоч якось утриматися на плаву і не потонути в тій бурхливій річці життя, яку надала їм доля. А я живу зі своїми батьками і досі, хоч мені вже майже шістнадцять років, відчуваю себе маленьким п'ятирічним дитиною, потрібним і улюбленим у своїй родині. І я дуже вдячна своїй родині, адже саме вона дала мені таку можливість.