У жінок яких народів особливе поняття про красу?
У оне час Фаїна Раневська вимовила вподобану багатьом жінкам фразу «Краса - страшна сила». Але справедливості заради треба зауважити, що ще в 1883 році петербурзький поет Семен Надсон свій вірш «Погануля» завершив рядком: «Ах, краса - це страшна сила!» Так що ж розуміється під словом «краса» і які критерії краси у жінок різних народів ?
Звернемося для початку до Вікіпедії. У ній написано: «Краса - естетична (самоцінна, неутилітарна, непрактична) категорія, що позначає досконалість, гармонійне поєднання аспектів об'єкта, при якому останній викликає у спостерігача естетичну насолоду».
Не будемо розглядати на відповідність цим вимогам переможниць конкурсів краси - там все ясно й зрозуміло, оскільки журі відбирало дівчат на заключному етапі за визнаними у світі стандартами. Але от як розуміти, коли жінка спеціально псує свою зовнішність і вважає, що виглядає при цьому красивою? Деякі прийоми для отримання «особливого» виду зовсім недавно були і в Росії.
У царський час красивою вважалася панночка з блідим обличчям. Звідки прийшла мода на блідість - сказати точно важко. Передбачається, що з Франції. Але там в ходу була пудра. У Росії дівчата і жінки замінили її товченим в порошок крейдою. Але більш практичним дією вважалося перед балом кілька днів нічого не їсти і пити розведений водою оцет. У літературі тоді навіть обов'язковою нормою було підкреслити блідість обличчя героїні.
Більш оригінальна традиція на основі використання оцту існувала в Японії. У цій країні в оцтову кислоту додавали в певних пропорціях розчини заліза в суміші з чорнильними горішками. Виходив досить міцний чорний лак. Його наносили на зуби. Традиція називалася «охагуро» і була відома з глибокої давнини. Чорніння зубів (мотиви для цього в різні періоди часу були різними, в тому числі і для краси) припинилося в Японії лише на початку XX століття. Але у В'єтнамі, Таїланді і зараз можна побачити жінок з чорними зубами.
Слід зауважити, що в Європі теж жіноче обличчя «підкреслювалося» для краси особливими діями. Сильний переконливим «аргументом» краси в італійському суспільстві вважалося жіноче обличчя зі збрити бровами і чисто поголеною верхньою частиною лоба. Саме такою ми бачимо і знамениту Мону Лізу на картині Леонардо да Вінчі!
У деяких народів цінувалися дівчата і жінки з довгою шиєю. А якщо шия коротка? І в цьому випадку є рішення. У племені падаунг (територія М'янми і Таїланду) досі дівчаткам, починаючи з п'ятирічного віку, через голову надягають на шию металеві кільця. З роками кілець стає все більше, шия видовжується до старості на 25-30 сантиметрів! При цьому загальна вага кілець досягає вісім і більше кілограмів!
Але часом еталоном краси стає і зайва повнота дівчини чи жінки. Парадокс? Адже скільки існує дієт і на які тільки жертви не йдуть, щоб схуднути! Але вся особливість в тому, що в країнах Африки та Близького Сходу у чоловіків цінуються за частиною краси повні представниці слабкої статі. Чому? Нюанс у тому, що повна дівчина - ознака того, що її добре годують у сім'ї, а повна жінка - ознака турботи про неї з боку чоловіка. Особливо високий попит на надмірно повних дівчат і жінок у Нігерії.
Звичайно ж, поняття про красу можуть бути й іншими. Але про смаки, як кажуть, не сперечаються.
