Охорона здоров'я. Яке воно?
Охорона здоров'я - галузь діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення, збереження і підвищення його рівня здоров'я. (Вікіпедія)
Говорячи про вітчизняній охороні здоров'я, мимоволі задумаєшся - чи так насправді йдуть справи? Кожен, хто хоч раз побував у звичайній районній поліклініці, може посперечатися, що доступне медичне обслуговування населення є саме метою нашої держави. І ще в серцях та ж людина може вигукнути: «Та що ж у нас все не як у людей!» Як у людей, що живуть за межами нашої Батьківщини, ми подивимося трохи пізніше, а поки що давайте уточнимо, звідки ростуть ноги у проблем в вітчизняній охороні здоров'я.
1. Проблеми, з якими повсюдно стикаємося ми, пацієнти нашої охорони здоров'я, виникли не вчора. Чіткі коріння проблеми можна знайти в 60-70 роках, вже в той час спостерігалися недолік необхідного фінансування, старіння медичного обладнання, низька заробітна плата медичних працівників. Наростаючи як сніговий ком, ці проблеми перейшли і в 90-роки, коли з відомих причин, здавалося, державі було не до охорони здоров'я в принципі. Можна сказати, що вся ця галузь трималася за рахунок введеного в 1991 році обов'язкового медичного страхування - ОМС. А він у свою чергу забезпечувався відрахуваннями із зарплат населення. Така картина спостерігається і донині. Але виникає питання, чому, говорячи про свого роду страхування здоров'я, кожен хворий у результаті повинен сам оплачувати здавалося б елементарні медичні послуги? Не кажучи вже про такі глобальні речі, як операція і т.п.? Ясно, що ОМС не здатна вирішити проблем захисту здоров'я громадян Росії. З січня 2011 року набрав чинності новий закон про ОМС. Обіцяють більш гнучку систему вибору страхової компанії, більш широкий список місць медичного обслуговування, де буде можливо отримати медичну допомогу за рахунок страховика і так далі. Зараз нам залишається тільки чекати, коли закон почне працювати на повну силу.
2. Але говорячи про вітчизняній охороні здоров'я, не можна не згадати, що там працюють люди, здатні співпереживати, готові боротися за здоров'я своїх підопічних, що йдуть на різні кроки, щоб привернути увагу широкої громадськості до проблем в цій галузі. Часто такі медичні працівники зустрічаються далеко від столиці, де лікування хворого часто схоже на військові дії. Втім, подивившись новинний відеосюжет з якого-небудь глухого містечка, так і здається, що стіни лікарні не ремонтувалися з часів Великої Вітчизняної війни, а останнім обладнання до них прибуло якраз перед тими «лихими 90-ми». І тільки лише за рахунок самовідданості людей, що працюють в таких місцях, хворі можуть отримувати медичну допомогу.
3. Як звичайно, хочеться дізнатися, а який же зарубіжний досвід у питаннях медичного обслуговування? Як ТАМ вирішують проблеми? А може ТАМ цих проблем взагалі немає?
У всьому світі виділяють три великих економічних моделі, в які вписуються існуючі системи охорони здоров'я. Це:
А) платна медицина. Тут держава не є страховиком, всі послуги надаються медичними установами за рахунок самого споживача цих послуг. Турботу про непрацездатних громадян бере на себе держава, розробляючи різні програми. Такий варіант ми можемо спостерігати в США.
Б) Фінансування виключно з держбюджету, який формується за рахунок податків з населення і підприємств. Винятки становить незначна частина послуг. Сам ринок медичних послуг в такій системі перебуває під контролем держави. Держфінансуванням може пишатися Великобританія, Данія, Португалія, Греція, Італія, Іспанія, Ірландія.
В) І, нарешті, змішана модель - тут присутній обов'язкове медичне страхування при певній участі держави у фінансуванні страхових фондів.
Така модель існує у Франції, Нідерландах, Австрії, Бельгії, Голландії та ін.
У Росії на сьогодні чисельність малозабезпечених і соціально незахищених громадян досить велика. Додати сюди постійний дефіцит бюджету, низький рівень соціального забезпечення в більшості районів Росії, відсутність підчас нормальних житлових умов та робочих місць. У підсумку, стає зрозуміло, що платна система охорони здоров'я зараз не здатна прижитися в нашій країні. Говорячи про здоров'я нації - ми часто маємо на увазі здоров'я наших дітей. Як воно може захищатися? Це найголовніше питання для жінки, думаючої про дитину. Чи не може введення платної медицини стати причиною зниження народжуваності?
Можна виділити кілька проблем російської охорони здоров'я.
А) Найгостріше питання, мабуть - брак пільгових лікарських засобів. Знову з основної причини - відсутність фінансування. У поліклініках пенсіонери часто не можуть отримати необхідні ліки, і змушені купувати їх в аптеках. Існує й інша група людей - з рідкісними захворюваннями. Для них існує програма «7 нозологій». За даними фахівців, список захворювань по цій програмі обіцяють розширити. Однак одним розширенням, схоже проблему не вирішити ... Можливо, чиновникам варто задуматися про можливості більш ефективного планування закупівель? Як зауважив міністр охорони здоров'я Свердловської області Аркадій Беляскій - причина браку пільгових ліків пов'язана з вирішенням федеральної антимонопольної служби, що скасувала конкурс на придбання медикаментів. Рада пільговикам - в кожному разі якщо вам відмовили в ліках, просто повідомивши, що його немає в наявності, звертайтеся до місцевого департамент охорони здоров'я. Ви маєте на це право!
Б) Дороге обладнання в поліклініці, лікарні - це мрія не тільки самих пацієнтів. У цьому вбачають свою вигоду і багато хто не чисті на руку чиновники. Адже саме з таких дорогих і необхідних томографів, різної медичної техніки можна отримати відкат. У зв'язку з цим було б раціонально запропонувати якусь систему контролю над тими, хто здійснює закупівлі для медичних установ.
В) Одна з злободенних проблем - умови праці медичних працівників. Тут можемо спостерігати замкнуте коло - низька заробітна плата, відсутність необхідних, а часто просто елементарних медикаментів, техніки породжує зниження залученості в трудовий процес медичного працівника. У підсумку в народі складається відчуття, що лікареві просто наплювати на пацієнта. А ставлення хворих до лікаря - це теж частина умов праці, і не мала. Тому поліпшення як фінансової ситуації в частині заробітної плати лікарям, так і технічного оснащення спричинить неминуче і поліпшення умов праці.
Одним з варіантів вирішення пропонує Леонід Рошаль, авторитетний лікар, директор НДІ невідкладної дитячої хірургії та травматології - через ОМС, тобто за рахунок збільшення внесків по ОМС в 2-3 рази. Чи може це бути одним з варіантів вирішення проблеми умов праці лікарів? Адже при збільшенні внесків виростуть і витрати роботодавців. Що за цим може послідувати? Зменшення заробітної плати? Збільшення вартості продукції? Або слід шукати вирішення проблеми зовсім в інших діях?
Г) Проблема освіти медичних працівників. Як і інші системи, наша освіта зараз переживає нелегкі часи. На жаль, це торкнулося і такої важливої сфери, як медицина. Факт: «Інформаційно-технологічна підтримка рішень медичних працівників може знизити кількість медичних помилок на 80%, а розвиток несприятливих побічних реакцій при лікарської терапії знижується на 55%.» На жаль, у нас зараз відсутній, на відміну від Заходу, інформаційна підтримка лікарів, відсутня безкоштовний on-line професійний медичний бібліотечний сервіс, який можна було б використовувати в цілях додаткового медичної освіти. Можливо, вже пора втрутитися державі і перевести медичну галузь на часткове або повне фінансове фінансування?
Д) У висновку можна не відзначити відсутність на сьогодні чіткого позитивного іміджу лікаря. Лікаря, який відданий своїй справі, для якого клятва Гіппократа - не порожні слова, які хабарів не бере і лікує, а не калічить. Поліпшенню іміджу лікаря може служити лояльне ставлення ЗМІ до охорони здоров'я, можливе створення підтримуючих програм, спрямованих на спілкування лікарів і суспільства.
Дуже просто зламати, складно потім побудувати - це знає навіть дитина. Зараз нам необхідно всі сили спрямувати саме на споруду. Ми не зможемо жити без лікаря, без лікарської допомоги, але нам всім дуже б хотілося, щоб ця допомога була щирою і своєчасною. І тільки ми самі можемо побудувати таке суспільство, в якому нам було б комфортно і здорово жити.
