Як берегти себе в епоху пандемії СНІДу?
СНІД з'явився на «горизонті» на початку 80-х років минулого століття. Однією з позитивних рис «комуністичного залізної завіси» було те, що СНІД майже не проникав (одиничні випадки не в рахунок) на територію тодішнього Радянського Союзу. В цей же час захворюваність на СНІД в африканських країнах зростала в геометричній прогресії.
З колись маленькою, локальної проблеми СНІД перетворився спочатку в епідемію, а потім в пандемію - світову проблему, яка вже поставила деякі нації на грань вимирання. Так, за офіційними даними, інфікованість СНІДом в Замбії досягає 30% (кожен третій замбієць), в Ботсвані - 41%. Взагалі статистика СНІДу по Африці жахлива. Середня тривалість життя через цю хворобу там скотилася до 40 років (для порівняння: у розвинених країнах - 70 років і більше).
З розвалом Радянського Союзу звалився і відомий залізна завіса. Посилення міграції, розшарування населення за рівнем доходів, наркоманія призвели до зростання захворюваності на СНІД і на пострадянському просторі. За останніми даними інфікованість СНІДом в Росії і на Україні (а ці цифри можна застосувати і до інших пострадянських республік) досягла 1%. В абсолютних цифрах це: 500 тисяч чоловік на Україну і 1.3 мільйона - в Росії (хоча за іншими джерелами число СНІД-інфікованих не перевищує 1 млн.). Причому простежується тривожна тенденція до зростання інфікованості СНІД на всьому пострадянському просторі.
Якщо проаналізувати статистику захворюваності по країнах, то з'ясовується цікава закономірність. Рівень інфікованості СНІДом в цивілізованому світі (Західна Європа, Північна Америка) вже протягом 6-8 років стабілізувався і не перевищує 1% від усього населення. На противагу цьому відсталі країни Африки та Азії демонструють найвищий рівень інфікованості. На їх частку припадає більш ніж 90% всіх СНІД-інфікованих хворих у світі і 95% смертності від СНІДу.
У грубому наближенні пострадянські країни (з тією або іншою часткою різниці) знаходяться десь між цивілізованим і розвиваються світом. Тому аналітики у Всесвітній Організації Охорони здоров'я прогнозують, що інфікованість на СНІД на пострадянському просторі буде рости, і пік захворюваності очікується за їхніми прогнозами до 2010 року. У Росії до цього часу очікується 8000000 хворих на СНІД.
Чи означають ці цифри сухої статистики щось для пересічного громадянина? Чи повинні ми щось міняти в нашому світогляді? Тут доречно провести історичну аналогію. За даними істориків середньовіччя, сексуальну поведінку в Європі до першої епідемії сифілісу (який, як відомо, був завезений в Старий Світ після відкриття Америки) було досить вільним (якщо не сказати розгнузданим). Досить згадати «Декамерон» Боккаччо. І тільки епідемія сифілісу (тоді - невиліковного) змусила людей звернутися до нової для того часу моралі цнотливості і подружньої вірності.
Так і зараз. Скільки б не говорили про цінності цнотливості і подружньої вірності, люди не змінять свою сексуальну поведінку, поки самі не побачать наслідки зараження смертоносної хворобою. А СНІД, незважаючи на зусилля вчених усього світу, на сьогоднішній день невиліковний (Як колись сифіліс). Хоча лікарі втішають хворого (і себе), що на сучасному етапі вони навчилися продовжувати життя (і муки) хворого років на 15-20, все одно ця хвороба приносить йому незліченні страждання, як у фінансовому відношенні, так і в фізичному.
Цікаво відзначити, що поява СНІДу поставило крапку в історії сексуальної революції на Заході, коли суспільство зрозуміло необхідність прийняття нової моралі сексуальної поведінки. Зараз на Заході знову в моді бути незайманим (цей) до одруження або заміжжя, і вірним сім'янином.
На мій погляд, потрібно вже зараз переглядати ставлення до сексу в рекламі та телебаченні: обмежити сцени сексу. Також потрібно пропагувати мало не на кожному кроці подружню вірність і безпечний секс (використання презерватива).
Адже в кінцевому підсумку від нас залежить, яке майбутнє ми готуємо нашим дітям, і саме їм жити в цьому майбутньому.
