Які бувають види флешмоба?

Флешмоб може ділитися на види. Хоча ділення це вельми умовно.

Smart mob перекладається як «розумний натовп». І якщо флешмоб - це технологія збирання натовпу, то смартмоб - це мета і сенс такого збирання. Навіть якщо ці мета і сенс носять абсурдний характер. Тобто флешмоб - це форма, а смартмоб - її зміст. Це два взаємно доповнюють поняття, кожне з яких немислимо один без одного.

X-mob (eXperimental mob) - це такі акції флешмоба, в яких учасники намагаються змоделювати тонке, деколи ледь вловиме, соціо-комунікативний простір, в якому на першому місці стоїть переживання самих учасників. Немає завдання справити враження на зовнішнього глядача. Дії учасників настільки наближені до повсякденності, що їх образ починає «мерехтіти». Стає незрозумілим, чи бачиш ти дії, що виконуються за сценарієм, або це всього лише дії звичайного перехожого, що випадково повторив те, що написано в сценарії. Цей моб породжує ефект зміни свідомості, схожий на ефект психотропних речовин.

L-mob (long-mob) - в цих мобах сценарій реалізується учасниками впродовж якогось тривалого часу. Місце його проведення може бути також розпорошеним в просторі міста. Найбільше цей тип флешмобів нагадує певні «ритуали» або «правила поведінки» і найближче наближається до вибудовування нових соціальних порядків, прагне перепрограмувати щоденний загальноприйнятий розпорядок життя.

I-mob - флешмоб, який не виходить за межі Інтернету і реалізовується у віртуальних публічних просторах.

Щоб однозначно відповісти на питання, чи потрапляють під визначення флешмоба масові божевілля і захоплення, потрібно спочатку дати однозначне визначення поняттю «флешмоб». А його на сьогоднішній день немає. Я не вважаю можливим брати за основу визначення людей, які називають себе флешмоберів. Оскільки більшість з них не є фахівцями в галузі соціальних технологій, а сам флешмоб ще не сформувався в окрему субкультуру зі своїми правилами, законами і тенденціями.

Коли чіткого загальновизнаного визначення немає, нічого не залишається, крім того, щоб або дати своє власне, або обмежитися описом загальних тенденцій. У широкому сенсі флешмоб якраз і є чимось середнім між масовим захопленням і божевіллям. В іншому випадку це або примусова акція, або театралізовану виставу. Але флешмоб не є ні тим, ні іншим.

Основні принципи флешмоба - це масовість і безідейність. Якщо дадаїзм і концептуалізм прагнули до «мистецтва заради мистецтва», то флешмоб з'явився як чиста технологія. Спочатку флешмоб - це технологія заради технології. Причому скористатися нею може будь-хто, у кого є доступ в інтернет. Мета - задіяти в акції якомога більше людей. Флешмобери люблять писати на своїх сайтах, що єдина їхня мета - це здивувати людей, і масовість сама по собі їх не приваблює. Це не так. Такі заяви робляться виключно по молодості і запалу.

Для ілюстрації наведу промо-акцію одного журналу, описану в журналі «Рекламні технології». Сценарій акції полягав у тому, що ввечері у вагон метрополітену входить дівчина, що читає журнал з яскраво-червоною обкладинкою. На кожній зупинці наступної станції у вагон входить нова дівчина з таким же журналом ... І так поки дівчат з журналом стає чи не більше ніж решти пасажирів. На одній зі станцій всі дівчата виходять з вагона.

У рекламній акції брало участь 3 команди по 18 «читачок» - не так вже й багато, але ... (!) За підсумками перших семи днів торгівлі, обсяг продажів журналу став зіставимо з обсягом продажів журналу «Glamour». Тобто учасниками даного флешмоба правильно рахувати не 54 дівчини, що їздили з червоним журналом в московському метрополітені, а ті сотні тисяч покупців журналу, які й не бачили тих дівчат, але чули про них від своїх друзів і знайомих, уражених цим спектаклем.

Поняття «масова натовп» в контексті поняття флешмоб приймає зовсім не те значення, що вкладали в нього художники концептуалісти 70-х років. Сьогодні «зібрати натовп», так само як і «зібратися в натовп» можна, не виходячи з дому. Згадаймо все той же знаменитий «Превед». Ніхто ніде не збирався (в усякому разі, спочатку), але рідкісний офіс в лютому цього роки не оголошувався цим сакральним прЕвеДствіем. Приблизно в один і той же час тисячі людей підкидали вгору руки і завзято кричали «Превед!» - Класичний варіант флешмоба.

Якщо хтось дивувався такій поведінці, то тут же отримував посилання на культову картинку. Що ж виходить? Ви відправили 10 посилань друзям, кожен з 10 друзів відправив ще по десять посилань і т.д. - Тобто популярність зростає в геометричній прогресії. Нічого не нагадує? Так, в флешмобі використовується та ж технологія, що і в класичному варіанті «листи щастя». З тією тільки різницею, що «лист щастя» нормальна людина викидає у кошик, а не посилає друзям (подробиці - в моїй статті на цю тему).

Тобто «Лист щастя» - це окремий випадок флешмоба. Чому далеко не кожен лист щастя стає флешмобом, а також про те, чому явище «флешмоб» цікавить політ-технологів і агентів спецслужб, я розповім в наступній частині статті. Якщо тільки крім мене це ще кому-небудь цікаво.