Життєва реальність - сучасний монери!

як мені набридли всі ці повсякденні страждання

кожен день, як борошно, дає нові завдання

не хочу шукати заспокоєння в алкоголі і нікотині

щоб потім не опинитися в жалюгідній павутині

тупих подій, дивних думок та ідей

не хочу бути оточений купою п'яних людей

навіщо ми живемо

тільки щоб померти потім

або залишити про себе пам'ять

на сторіч п'ять

ні що не вічне

і не бездоганно

адже навіть люди колись перестануть існувати

настане час, коли вже не можна буде вибирати

не буде добра і зла

НЕ БУДЕ всього і навіть мене ...

і тебе ...

кажуть що десь є рай після смерті

тоді тут на землі пекло про це говорять вести

які ми зустрічаємо кожен день і вік

новий вечір, сон та й сама людина

хіба ти така ж як учора

помойму волосся зачесане не туди

туш не та

змінився твоєї шкіри колір

чи ні

життя - дивна штука

настільки важко жити і туго

іноді бувають замети

викурені цигарки

не той розмову і голос

очманілі нерви

хтось іде перший

а комусь не щастить

та так, що й сон без страху не йде

на вулиці суперечки з друзями

вдома - з батьками

куди податися

адже навіть з подругою не зустрітися

її просто немає

що не знайомство так черговий бред

або життя котиться з обриву

або ні уявного припливу

все сходиться до нуля, до початку

сподіваюся гріх мій замолять тугі печалі ....