Історія Кані
Селище Кані - звичайний гірський аул. Кані - це одне з Лакська селищ Кулинського району. Висота над рівнем моря - 1800 м, відстань від Махачкали - 155-160 км.
Кані - у минулому батьківщина лудильників, мулярів, а в Радянську епоху - колиска талановитих вчителів, лікарів, інженерів, економістів, науковців.
Кані - бере свій початок від маленьких поселень розташувалися на пагорбах навколо нинішнього села. Раніше в давнину в околицях нинішнього села Кані знаходилися маленькі поселення: БячIарібакIу, АькIілабакIу, ЦIовкIрабакIу, Буцулттахалу. Про це свідчить залишки фундаментів будинків, могили та інші предмети.
У канінцев існує легенда про видачу заміж дочки з тухума «Авбурттігьух'ул» в поселення на пагорбі «БячIарібакIу», і на нинішньому кладовищі нашого села знаходиться надгробний пам'ятник з написом:
Аьйжайжалліх'ал душра,
Аьвбурттігьух'ал ссура,
Майлул ччатIая ччатIайн
Ччанну бізлай бувкIссара
(«Я дочка іменитих мисливців, сестра сімох братів, що не наступивши на землю по кущах Ісіро, я прийшла до нареченого в дім»).
Різні обставини господарського, соціального, побутового характеру послужили причиною об'єднання цих поселенні в одне село. Присутні для вибору місця під будівництво нового села старійшини всіх поселень вирішили відпустити двох волів і на тому місці, де ці воли ляжуть побудувати мечеть і навколо неї побудувати загальне село. Так було вибрано місце та розпочато будівництво нинішнього села. На стіні мечеті є напис 1734год.
Серед топонімічних назв представляє інтерес назві деяких місцевостей: «Г'улуцIалу», «ЦIувкIравалу», і деякі інші. За місцевістю «Г'улуцIалу» нагорі знаходилося одне з давніх поселень, назва місцевості напевно від назви цього поселення «Г'уллал щар» село «Гулліт» (гунів).
За словами вчителя Імранова Каміля, йому розповідав 120-річний Абуев Юсуп з с. Казі-Кумух, що Аглар-Хан виселив з Казі-Кумух непокірний, гордий тухум «Авбурттігьух'ул» в місцевість АькIіла баку. У те саме місце, про яке ми говоримо вище.
На пагорбі «ЦIувкIрабакIу» теж було одне з поселень відноситься до Кани. Назва ця напевно виходить від назви стародавніх племен вогнепоклонників.
Чоловіче населення села в основному займалося отходнічеством, були лудильника і мулярами, шевцями.
Були в селищі знавці арабісти, щейхі. Тут слід згадати такі імена: Сапіжуллах-Хаджі, Загід-Хаджі, Бакьі-Хаджі Дібірови, Киши Магомед-Хаджі, Мусса-Хаджі, Амірщех-Хаджі та багато інших.
Був в Кані і знаменитий лікар-лікар Щулумі-Дівір (Сулейман), до нього приїжджали хворі з усіх кінців Дагестану. Він робив ліки з трав. Лікував Сулейман і ракову хворобу.
Дибиров Максуд викладав у Балхарском медресе. Він захоплювався поезією, складав вірші про свою кохану, цікавився віршами Маллея Балхарского. За відомостями Гусейнова у Максуда залишилися листи Маллея до Патимат Казі-Кумухской.
Велика зв'язок малася між нашим селом і селом Цущар. За розповідями старих Цущар походить від канінцев. Розповідають, що канінци давали ва'пу (вак'у), частина врожаю, певну частку вихідцям з с. Кані.
За маленькій річці «Канінка» були три маленькі млини, де мололи пшеницю.
Бунт в 1877 році не залишив канінцев осторонь. У ньому брав участь Каміл з роду нинішніх Імранова. Каміля разом з дружиною Галлі відправили на заслання в місто Архангельськ, поховавши чоловіка Каміля тамже, Галлі повернулася в село і вийшла заміж за молодшого брата свого чоловіка.
У 1914 р У селі Кані жили 842 людини, було тут 5 годеканов.
Були серед канінцев і червоні партизани, які боролися з Денікіним та іншими білогвардійцями: це Саїдов Саїд, Алікурбан та інші.
ВВВ теж забрала життя 57 канінцев з 122 учасників війни. У війні брало участь 14 офіцера, серед них 2 лейтенанта, 2 старших лейтенанта, 3 капітана, 4 майора, 1 підполковник, 1 полковник.
Майор Кадан Абдулкасім Кадаевіч, нагороджений орденом Червоної зірки, взяв участь на параді до Дня Перемоги в 1945 році, і в 1975 році
Джерело https://www.kanii.ru/index.php?dn=infopa=osele
