«Сплячий табір 3». Ласкаво просимо або живим вхід заборонено?
Не дарма Творець обдарував людину двома руками. Однією ми створюємо, інший - знищуємо нами ж створене. Саме так вчинив хтось Майкл А. Сімпсон, режисер сиквела до культового (через непорозуміння) хоррору «Сплячий табір», коли одночасно із зйомками другої частини приступив до третього фільму франшизи. Обидві стрічки знімалися, фактично, паралельно, але тільки горезвісний часовий континуум їх і об'єднує, бо в іншому це абсолютно різні опуси, незважаючи на практично ідентичний сюжет. Так трапляється, коли хочеться зробити відразу дві справи: жодне толком не виходить. Приказка про зайців теж доречна.
Після того як у двох піонерських таборах на озері Аравак було жорстоко вирізане все тінейджерська поголів'я, кількість бажаючих провести тут свої останні канікули різко поменшало. А коли вартість застарілої інфраструктури впала до нуля, табір «Горбкуваті Пагорби» був викуплений за дешманской ціною подружньою парою горе-раціоналізаторів. Розуміючи, що погана слава гірше татарина, останні швиденько перейменували поселення в «Нові горизонти» і під девізом «Два за ціною трьох» запросили на перший купальний сезон представників золотої молоді та дітей з неблагополучних сімей. З забезпечених батьків здерли втридорога, а хуліганів взяли на безкоштовне перевиховання, забезпечивши тим самим додаткову рекламу своєму бізнесу. Біда в тому, що маньячка Анджела і цього разу не має наміру пропускати веселощі. Відправивши на той світ одну з наркоманок, вона забрала її путівку в санаторій, затесалася в безладні ряди підлітків і знову взялася за старе.
Великі магазини люблять влаштовувати різні акції. Типу, купите цей чудовий позолочений пилосос від Gucci і отримаєте в подарунок великий Снікерс з горіхом. З дуплетом Сімпсона спіткало аналогічна біда: фільм під номером три виглядає безкоштовним і, по суті, необов'язковим додатком, знятим чи то через надлишку часу, чи то просто на спір. Складається враження, що продюсери замовили два фільми, а грошей виділили на один. І режисер, як справжній художник, вирішив, що дві посередності - це гірше, ніж одне непогане творіння і безглузда мазанина. Таким чином, серіал про Анджелу, не встигнувши піднятися на рівень свого «прародителя» в особі п'ятничної саги, тут же з усього розмаху уткнувся мордою в багнюку.
Сюжет точь-в-точь повторює події сиквела, з тією лише різницею, що маніакально депресивна дівчина тепер відпочиває не в статусі піонервожатою, а нарівні з іншими туристами ділить тяготи і знегоди похідного життя. Причому цього разу Анджелі вже не потрібні мотиви і моральні переконання, щоб вбивати собі подібних. Вона просто знищує все, що колишеться в радіусі кілометра. Старий розпусник вирішив потискати молоді грудки в наметі? Отримай палицею по спині. Студент-мажор розпускає руки? Відірвати їх геть. Хуліган голосно слухає магнітофон? Дюбель йому на гарбуз. Загалом, кожному за потребами.
Між більш-менш винахідливими сценами членоушкодження фільм намагається мімікрувати під типову молодіжну драму з життя важких підлітків. Мовляв, їх ніхто не розуміє, але вони теж люди і потребують любові. На жаль, більша частина персонажів настільки шаблонна, що вірити в їх важку долю не виходить зовсім. З усієї тусовки можна виділити тільки рудоволосу бестію Трейсі Гріффіт (зведену сестру відомої голлівудської діви Мелані Гріффіт), якій і дісталася головна позитивна жіноча роль. Решта акторів - немов говорять манекени, і навіть колись номінований на Оскара за «Бонні і Клайд» Майкл Дж. Поллард нічим на загальному тлі не виділяється.
Як це не дивно, але режисер-одноденка примудрився власноруч поліпшити і погіршити «досягнення» родоначальника франшизи - Роберта Хілтзіка. Безпорадне дійство не рятують ні винахідливі в своїй масі вбивства, ні літні види біля озера, ні фінальна сцена, покликана розставити всі крапки над «і». Здавалося, що з цієї ідеї вже не видоїти і півфільму, коли в 2002-му хтось Джим Маркович з почуття великої любові до «Сплячому табору» зняв щось середнє між фанатським триб'ютом і сиквелом. По суті, четверта частина, хоч і носить черговий порядковий номер у заголовку, повноцінної стрічкою не є, а являє собою годинну нарізку з «кращих» моментів кіносеріалу плюс невеликий епізод, знятий Марковичем на цифрову відеокамеру. Що вийшла прямо на відео картина до вітчизняного глядача так і не дісталася, тому й переклад зустрічається тільки аматорський.
Але і на цьому історія не закінчилася. Через шість років Хілтзік, чия кінокар'єра за 25 років, що минули з моменту виходу оригіналу, що не просунулася ні на йоту, раптово вирішив висмоктати з свого задуму останні соки. Фільм під назвою «Повернення в сплячий табір» (хто б міг подумати), експлуатує відомий принцип «20 років потому». Інтелектуальний багаж Хілтзік розпаковувати не став і попросту переробив своє ж творіння у свіжих декораціях і з новими обличчями. Кадр знову заповнився неоднозначно випнутими гомосексуальними натяками, а лексикон персонажів, в силу менш жорсткої цензури в порівнянні з вісімдесятими, поповнився множинними витонченими лайками. Режисер знову проявив чудеса вибірковості, підібравши абсолютно бездарних акторів, на тлі яких картонні виконавці з першого фільму здадуться оскарівськими лауреатами. І якби не цей опус, остаточно відвернула глядача від франшизи, ми могли ще довго загинати пальці, відраховуючи продовження.
Слава богу, чутки про те, що в 2012-му вийде фільм під номером 6, не підтвердилися. Хоча закінчити слід було ще наприкінці вісімдесятих, коли симпатична «санітарка лісу» Анджела виїжджала в американські піонертабору з гуманітарною місією з очищення молоді.
