Тутанхамон: найбільше відкриття або фальсифікація століття? Частина 3
У двох попередніх частинах (частина 1 і частина 2) Ми розглянули обставини, що супроводжували виявлення і розкопки гробниці Тутанхамона. Тепер поговоримо про не менш відомому «прокляття фараона».
«Смерть швидкими кроками наздожене того, хто порушить спокій мертвого правителя!» - Такий напис була виявлена в гробниці Тутанхамона. І ці слова збулися: протягом восьми років після розкопок гробниці померли всі, хто був причетний до цієї події. У живих до 1930 залишився тільки сам Говард Картер.
Легенда про «прокляття фараона» з'явилася в перший же рік з початку розкопок. Причиною послужила загадкова смерть головного спонсора цієї експедиції лорда Карнарвон в 1923 р, коли він помер від зараження крові внаслідок необережного гоління. Потім раптово померли Арчибальд Рейд, який робив рентгенівський аналіз муміі- А.К.Мейс, який розкривав разом з Картером усипальніцу- молодий секретар Картера лорд Вестбурн. Від укусу москіта померла леді Карнарвон. Кілька учасників розкопок покінчили життя самогубством: зведений брат Карнарвона Обрей Герберт, батько секретаря Картера лорд Вестбурн-старший ...
Версія, що прозвучала з вуст самого Картера, здається непереконливою: він назвав це ланцюгом випадковостей. Але як може бути випадковістю відхід з життя одного за іншим 21 людини, які брали участь у цих знаменитих розкопках? Це якось не схоже на просто фатальний збіг обставин. Адже саме Картер був головним осквернителем гробниці і, виходячи з «прокляття фараона», мав би загинути першим. Але цього не сталося, смерть наздогнала тільки інших безпосередніх свідків і учасників тих досліджень.
Вже більше 80 років вчені б'ються в пошуках пояснення причин цих смертей. Хтось вірить в містику, вважаючи, що це прокляття все-таки спрацювало. Хтось наполягає на тому, що в усипальниці знаходилися хвороботворні бактерії, які погубили дослідників. Єдиної думки на сьогоднішній день так і не досягнуто. Але все може виявитися набагато простіше: свідки можливої фальсифікації просто були усунені різними способами.
Можливо, Картер сам і запустив чутки про «прокляття фараона», щоб відвернути увагу громадськості від дивних обставин, що супроводжували розкопки. Не виключено, що досвідчені археологи і дослідники, що прийняли в них участь, почали в якийсь момент сумніватися в автентичності знайденої гробниці Тутанхамона. І тоді на допомогу Картеру могли прийти наймані вбивці або навіть спецслужби Єгипту.
Адже результати цих розкопок, як уже говорилося раніше, були вигідні як самому Г.Картеру, так і уряду Єгипту. Сам він став першим єгиптологом світу і пристойно заробив на своє відкриття. А уряд країни збагатилося на мільйони доларів, розпродавши більшість цінностей з гробниці Тутанхамона за шалені гроші в відомі музеї світу. В Каїрі зберігається лише невелика частина знайдених в цій гробниці скарбів. А якщо порахувати, який прибуток і понині приносять у казну численні туристи з усього світу, залучені бажанням подивитися на гробницю Тутанхамона, то стає очевидним, що вигода від цієї справи була далеко не одноразової. Цілком імовірно, що організатори можливої фальсифікації заради таких перспектив могли піти на кілька вбивств.
Зрештою, саме той, хто розраховував на отримання відмінних дивідендів, і міг фінансувати такий захід. Навряд чи б англійський аристократ лорд Карнарвон став ризикувати своїм добрим ім'ям і становищем у суспільстві задля подібної сумнівної махінації. Тому не дивно, що союзником і спонсором Картера могли стати саме офіційна влада Єгипту.
На жаль, досі ніхто не зайнявся ретельним вивченням всіх дивацтв і нестиковок, які супроводжували пошуки і розкопки знаменитої гробниці Тутанхамона. А адже уважний розгляд усіх цих обставин та з застосуванням вже сучасних засобів наукових досліджень могло б відповісти на всі питання і остаточно розвіяти виникають сумніви.
