Відьма

У судмедексперта Аркадія Бенедиктович сьогодні був день народження. Йому виповнилося п'ятдесят п'ять років. Зараз би додому, але що поробиш - чергування. Тим більше, не будеш же таку круглу дату відзначатимуть у звичайний день, а ось у суботу, будь ласка, там вже по повній програмі.

День пройшов без особливих турбот, трупів не було, так що Аркадій Бенедиктович просто відпочивав. Він уже збирався податися в свій закуток, щоб дістати пляшку і скромненько відзначити свою появу на світ, але як раз в цей момент до моргу під'їхала труповозка і санітари внесли труп.

- Ось тобі подаруночок, Бенедіктич, на день народження, - схохміл один із санітарів.

- Дурень ти, Петров, - беззлобно промовив судмедексперт. - Кому ж хочеться, щоб в його день народження у кого-небудь трапилося нещастя ?!

- Ну вибач, Бенедіктич, не хотів. А так - тебе щиро з днем Ангела. Бажаю жити і бути здоровими довгі літа, щоб було кому потрошити трупи.

Бенедіктич тільки похитав головою. Глянув, кого ж привезли, і скрушно похитав головою: «У кого ж рука піднялася на таку красу? Що ж вона зробила такого, що її життя позбавили? »Бенедіктич ніяк не міг не помітити, що з грудей дівчини стирчить шило. «Що за неподобство!» - Обурився він і хотів було витягти цей предмет, але згадав, що без рукавичок, тому все ж вирушив у свій закуток.

Там Аркадій Бенедиктович дістав сальце домашнього виготовлення, дрібно його нарізав, відкрив баночку з хрусткими огірочками, налив собі півсклянки горілки і, побажавши собі всяких благ, випив. Закусив огірочком, з'їв бутерброд з сальцем. Згадав добрим словом свою другу половину, так чудово вміла і огірочки маринувати, і сальце посолити. Потім викурив сигарету. У голові злегка зашуміло, приємне відчуття легкості розлилося по всьому тілу. Акуратно прибравши все назад в холодильник, він вирішив все ж витягнути шило з грудей дівчини.

Шило легко вийшло з тіла. Аркадій Бенедиктович акуратно розстебнув блузку, щоб поглянути на рану. Він ще раніше відзначив одна дивна обставина - з-під шила не витекло жодної крапельки крові. Втім, на своєму віку патологоанатом всякого набачився, так що особливо не здивувався. І тут сталося щось, яке вразило судмедексперта в саме серце - на його очах рана на грудях дівчини затягнулася і від неї не залишилося й сліду. Він здивовано дивився то на свою руку з шилом, то на груди дівчини і нічого не розумів. Потім глянув в обличчя дівчини і побачив, що очі дівчини відкриті і вона уважно дивиться на нього.

Холодний піт кинуло Аркадія Бенедиктович, він відчув, як волосся на його голові стає дибки.

- Адже всього півсклянки горілки випив! - З надією на те, що все, що відбувається йому тільки ввижається, розгублено промовив Аркадій Бенедиктович.

- Так адже день народження! - Почув він голос дівчини і побачив, як вона встає з каталки.

Це було вже занадто, останні сили залишили Бенедіктича, ноги його підігнулися. Спочатку він впав на коліна, а потім і зовсім звалився на кахельну підлогу моргу і втратив свідомість. Добре хоч не забився.

Прийшов він у себе хвилин через п'ять і виявив, що лежить на підлозі, тільки хтось дбайливо підклав йому під голову складену в декілька шарів рушник. Над ним стояла дівчина, а в руках у неї була ватка, просочена нашатирем. Від запаху якого він і прокинувся.

- Ох і перелякали ви мене, Аркадій Бенедіктич! - Сказала дівчина. - Я вже думала, що у вас інфаркт.

- Та що ж тут таке відбувається? - Перебив її обурено судмедексперт.

Обурення додало йому сил, він встав з підлоги, не забувши підібрати рушник.

- Нічого незвичайного, Аркадій Бенедіктич. Ви ж чули про воскресіння Лазаря?

- Так, звичайно.

- Ось ще один аналогічний випадок, - холоднокровно пояснила дівчина.

- Дурниці! - Розсердився Бенедіктич. - Такого не буває. І ви не могли воскреснути.

Вчений бунтував у ньому, вчений відмовлявся вірити в те, що відбувається.

- Як скажете, - не стала заперечувати дівчина, - вам зараз не варто хвилюватися.

- Мені потрібно випити! - Рішуче сказав Аркадій Бенедиктович.

І був абсолютно правий - в таких випадках тільки хороша порція спиртного може внести ясність в суть того, що відбувається. Однак винуватиця всіх подій рішуче запротестувала:

- Ні в якому разі!

- Це ще чому? - Справедливо обурився судмедексперт. - Улаштувала тут, розумієш, переполох, та ще й випити не дає.

- Вам терміново потрібно в лікарню, бо у вас дійсно може статися інфаркт. Ви, лікарі, іноді буваєте так безпорадні щодо власного організму. Єдине, що вам зараз можна - це солодкий чай з лимоном. Зараз все організую.

Дівчина взяла за руку і повела все ще перебував у сум'ятті Бенедіктича в закуток. Судмедексперт мимоволі відзначив, що рука у неї тепла, ніжна, і саме цей факт заспокоїв його. Він перестав думати про те, що відбувається, слухняно сів на стілець і лише спостерігав за дівчиною.

А та повела себе так, як ніби вже багато разів тут бувала. Спочатку вона напоїла Аркадія Бенедиктович солодким чаєм, потім дістала з холодильника горілки, сала, огірочки. Спорудила бутерброд з салом і огірочком, налила півсклянки горілки.

- З днем Ангела, Аркадій Бенедіктич! Та й я начебто сьогодні ніби вдруге народилася, - промовила вона, залпом випила горілки і відкусила добрий шматок бутерброда.

- Але ж і не скривилася! - Мимоволі відзначив про себе Аркадій Бенедиктович.

Дівчина попрямувала до виходу, в дверях вона обернулася і сказала:

- Так, Аркадій Бенедіктич, ви шило це сховок, воно мені ще знадобиться. І не забудьте викликати собі «Швидку». Не хвилюйтеся, у вас все буде добре.

Судмедексперт деякий час перебував у прострації, потім рішуче підсунув до себе телефон і викликав «Швидку». Якщо дівчина воскресла на його очах, то вже про інфаркт, який йому загрожує, вона явно не збрехала. Чомусь він був спокійний і його нічого не хвилювало. Навіть якось підбадьорився: ще б пак, на його очах сталося диво! Адже не може ж учений ігнорувати факти, хоча й важкозрозумілі.