Шоу «Легенди Ретро фм» 2011 в "Олімпійському". Невже це все?
Віват істинному єднання людей, що пам'ятають пісні 70-х, 80-х, 90-х! Концерт «Легенди Ретро фм» в «Олімпійському», що відбувся 17-го грудня 2011 року, виявив дивну особливість. Навіть статеві відмінності відійшли на другий план на тлі майбутнього дії! Найбільше мене на самому початку вразили туалети концертного залу: жінки, дівчата абсолютно не соромлячись, проходили в чоловічий туалет і курили там, потягували коньячок з маленьких фляжок.
Наскільки я зрозумів, якась несправність трапилася з туалетом жіночим. Мужики, ясна річ, грунтовно набралися пива перед дійством, все поспішили до свого законного відхоже місце з силуетом джентльмена ж на двері. Ми - мужики - подібно шерензі солдатів збудували свої безладні ряди вздовж ряду пісуарів, і чого вже приховувати, оголили свої дітородні органи. І ось чудно: повз них без жодного збентеження, не звертаючи уваги на розкриті ширінки, на вервечку чоловічих поп проїхала ЦЕЛАЯ натовп молоденьких дівчат.
Вони розмістилися на широкому підвіконні вбиральні, як по команді дружно дістали довгі тонкі сигарети і стали пускати буквально цунамі ароматного диму. Очманілий мужик років п'ятдесяти, погойдуючись з не застебнутому ширінкою, тільки й видихнув: «Баби в чоловічому туалеті!». Після чого в розгубленості рвонув язичок блискавки на штанах вгору, прищемивши шкіру на своєму чоловічому органі. Жвавий крик пронизав прокурену атмосферу «Олімпійського». Це був перший подібний крик концерту пісні 70-х, 80-х, 90-х «Ретро фм».
В цілому «Легенди Ретро фм» зразка 2011 року вийшли більше нудними, ніж попередні. Цю думку кількох глядачок, з якими мені вдалося поговорити в фойє спорткомплексу. Упор на балладійную, але не запальну музику приніс філософське і кілька сумний настрій у величезний зал для глядачів.
Струмінь динамізму вніс, насамперед, італієць Pupo, який дуже професійно відпрацював свою частину виступу. Причому, на відміну від наших «зірок», частина з яких, виконавши свої композиції, чекала по-старому оплесків, підтягнутий італієць «запалив» зал, підняв з крісел навіть огрядних людей і як тільки прозвучав останній акорд його пісні, ретирувався зі сцени. Чітко, коротко, динамічно.
Давно ми не бачили на екранах країни співачку Катю Семенову. Зізнаюся, те, що я почув на сцені «Олімпійського» особисто мені дозволяє припустити, що якщо співачка ще стільки ж років не з'являлася на сцені, то особливого розлади я б не зазнав. Пісні «Школярка» в 2011-му році виповнилося 25 років. Поважний вік для естрадного музичного твору. Але пісня «стара» ще не означає знака якості! «Школярка» абсолютно недоречно звучала з вуст погрузневшей жінки. Але найголовніше, що «Школярка» пішла зовсім не в тему. Багато саме на її акордах почали позіхати, підкладати долоньки під голову, особливо чоловіки і мало не сопіти. На уроках нам забороняли в радянській школі спати. Тому ми - глядачі - згадали ті часи і стали скандувати заклинання: «Не спати!»
До нас прислухався Юра Шатунов. Ось хто підірвав болотисту місцевість «Легенди Ретро фм» 2011. Давненько я так не танцював! Як в юності, з такою ж віддачею, з таким же запалом. З піснями «Ласкового мая» якраз і відбувся той самий потрібний діалог між глядачем і виконавцем. Автор, найближчий ряд глядачів, інші сектори горланили «Юра! Давай! »« Юра! Сиву ніч! Сивий-у-у! ». Піротехнічні факели на сцені своїми пострілами символізували кінець темряві, сивий ночі і початку світлого для. Дня білих троянд. Ця рослина з шипами в музичному виконанні Шатунова підняло буквально весь зал. Трибуни затремтіли. «Білі троянди ...» - мужицьким голосом «заливав» зал «Олімпійського» Шатунов. І - добре «заливав»! В отримане динамічний заливне ми всі і пірнули.
Скільки б людина не користувався суперсучасними антиперсперант, дезодорантами роликовими, ароматними спреями, та хоч обприскують б з ніг до голови різними ароматами, але хороший танок (такий щоб частота пульсу частішають в два рази в порівнянні зі станом спокою) завжди дасть запах поту. Як чоловічої, так і жіночої. У відрізок виступу Юри Шатунова знову, як і понад двадцять років тому, моє тіло запітніло від танцю. Тисячі тел запотіли! Запах поту став витати в «Олімпійському», але то був піт радості, пластичних рухів, лихих розворотів навколо власної осі ... Ми кричали в бік сцени: «Зажигай, Юра!» І той - запалював.
На жаль, в цілому епізоди динаміки на цьому концерті виникали нечасто. На минулих «Легендах ретро фм» танцпол «Олімпійського» буквально здригався від багатьох тисяч танцюючих ніг, цього ж разу народ все більше тусувався у фойє, шлявся курити кожні півгодини, і взагалі поводився безвідповідально. Програма «Легенди Ретро фм» 2011 не чіпляє в 70% випадків. Зате у фойє ми поринули в такий близький, і вже такий далекий світ 80-х. Хлопці й дівчата в піонерських галстуках, армійські широкі ремені з начищеної прямокутної пряхой ВР СРСР, ті самі ігрові автомати типу морський бій, що стояли в ті роки в радянських кінотеатрах. Пам'ятаю, опустиш туди монетку в 15 копієчок і поринаєш в вражаючий світ морських баталій, електричного тиру, величезного футболу з потертими ручками управління ... Можна у все це було зіграти і 17-го грудня 2011-го в Олімпійському, за що організаторам честь і хвала.
На концерт прийшли люди різних поколінь. Вже сиві дядечки - родом з 70-х, хвацькі з 80-х, зовсім молоді з 90-х. Багато брали з собою на шоу своїх діточок, які слухають тільки сучасну музику і, чесно кажучи, не дуже-то й «включалися» в улюблені пісні своїх мам і тат.
Вважаю вдалим ходом те, що організатори зробили якийсь калейдоскоп часів. На гігантських екранах біля сцени показується кліп, наприклад, Кріса Нормана тридцятирічної давності. Юнак з довгим волоссям і світлими очима. Він співає ту ж пісню, що виконує зараз, через 30 років, на сцені «Олімпійського». Змужнів мужик непомірно, звичайно. Та й якщо порівнювати його голос 80-х, і зараз, то, як ніби кілька легких грузиків навісили на саму струну колись легкого голосу. Але незважаючи ні на що, його голос залишився таким же неповторним, хоча і менш дзвінким.
Подібний прийом автори проекту «Легенди Ретро фм» використовували і з іншими виконавцями. Неначе допомогою машини часу ми літали туди-сюди з 80-х, 70-х, в наші сьогоднішні часи. І назад. Мозок розуміє, що чимало води утекло з тих пір, що виконавці постаріли, ми - подорослішали і пропилілісь, але за можливість перенесення в часі в свою юність (до речі, це - кінематографічний прийом) я розглядаю шоу «Легенди Ретро фм» в «Олімпійському» як своєрідний фільм. Музичний фільм про нашу молодості. Про молодість кількох поколінь. Так, є в шоу недоліки, але без них ніяке добре діло не робиться ...
Пройшов слух, що «Легенди Ретро фм» 2011 - останній з знаменитого циклу концертів. Організатори більше начебто не планують продовжувати цю традицію. А шкода. Сподіваюся, вони все ж передумають, і ми станемо свідками «Легенди Ретро фм» зразка 2012 - го року. Дуже хочеться ще погреметь кістьми!
