Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 23-24 лютого? «Повернення героя» та ін.
День Захисника Вітчизни російський кінопрокат відсвяткує по-чоловічому, без романтичних сопель. Флагманом майбутнього тижня стане олдскульний бойовик з участю Арнольда Шварценеггера «Повернення героя», а продовжать тематику номінант Оскара, військовий трилер «Мета номер один» Кетрін Бігелоу, російський фільм-катастрофа «Метро» і кримінальна стрічка «Стукач» з Дуейн Джонсон у головній ролі .
Крім цього вітчизняного глядача познайомлять з біографічної драмою «Хічкок», китайським екшном в стилі кунг-фу «Врата дракона» за участю Джета Лі і останнім фільмом Бернардо Бертолуччі «Ти і я».
1. «Повернення героя» (The Last Stand, 2013)
Якщо чесно, я з побоюванням чекав того моменту, коли Залізний Арні повернеться в кіно. Все-таки актор залишив акторське ремесло аж ніяк не на піку слави, завершивши першу частину кінокар'єри сумнівними в плані якості фільмами «Відшкодування шкоди» і «Кінець світу». Стрельнувши наостанок харизмою в третьому «Термінаторі», Арнольд щільно всівся на губернаторське крісло і, здавалося, вже й не збирався стримувати дане колись обіцянку «I'll be back».
Проте крихітні камео в дилогії «Нестримні» довели, що глядач по Шварцу скучив і з нетерпінням чекає, коли він стане біля керма якого-небудь проекту. Таким, через десятиліття після «Термінатора», став бойовик південнокорейського режисера Кім Чжі-уна «Останній рубіж», в нашому прокаті демонстрований під ностальгічним заголовком «Повернення героя». Сюжет у фільму нехитрий: банда головорізів-наркоторговців проривається до мексиканського кордону, втікаючи від переслідування федералів. Останньою перешкодою на їх шляху стає тихий американське містечко, де заправляє літній шериф Рей Оуенс. На боці безжальних бандитів вогнева міць, шериф ж являє закон і не має наміру здаватися без бою.
На батьківщині стрічку взяли холодно, якщо не сказати байдуже. У Росії ж, де Шварценеггер традиційно популярний, можна очікувати більш теплих відгуків та хороших зборів. Герой постарів, але не розгубив за десять років губернаторства свого шарму і чарівності.
2. «Метро» (2012)
Ясна річ, що новий фільм Антона Мегердічева виглядає привабливо не стільки сам по собі, скільки на тлі вкрай похмурого російського мейнстріму, де оригінальних фільмів все менше, а безглуздих сиквелів і бездарних «переосмислень» радянської класики все більше. Сам Мегердічев теж рильце в пушку, адже починав режисер сиквелом «Бою з тінню», а продовжив хоч і візуально багатим, але нудним і вторинним по відношенню до аналогічної голлівудської продукції «Темним світом 3D». Його «Метро» - шанс виправдатися за минулі помилки, фільм не ідеальний, але професійно знятий і зіграний.
Безумовно, дивно порівнювати катастрофу «Метро» з американськими постановками: бюджет в цьому жанрі все-таки має значення. Тим не менш, авторам вітчизняного блокбастера вдалося витримати темп, драйв і напруга, поєднавши якісні візуальні спецефекти з людською драмою. За останнє відповідають актори Сергій Пускепаліс («Як я провів цим літом»), Анатолій Білий та Світлана Ходченкова, яку останнім часом намагаються впихнути в будь-який мало-мальськи значимий проект.
«Метро» не поверне нам віру в перспективи вітчизняного кіно, бо проект скупий на оригінальні ідеї, але на безриб'ї, як кажуть ... У кожному разі, це куди краще, ніж вже порядком обридлі на всіх малих і великих екранах резиденти Камеді Клаб.
3. «Мета номер один» (Zero Dark Thirty, 2012)
До недавнього часу Кетрін Бігелоу, хоч і значилася більш-менш успішною жінкою-режисером («К-19», «На гребені хвилі»), більшості була відома в статусі «колишньої дружини Джеймса Кемерона». А потім на екрани вийшов «Повелитель бурі», загарбати в 2010-му шість золотих статуеток, у тому числі як кращий фільм року. Досягнення не надто переконливе, враховуючи, що фільм був розрахований переважно на американців, що зазнають гордість за свої військові «подвиги» на Близькому Сході.
Три роки від Бігелоу не було ні слуху, ні духу. Виявилося, Кетрін була зайнята важливою справою, розробляючи сценарій про пошуки терориста номер один Усами Бен Ладена. І от невдача, поки писався текст, главу Аль-Каїди таки «замочили в сортирі», так що довелося починати все заново. Пам'ятаючи про те, що військова тематика принесла їй світову славу, Бігелоу не сумнівалася у необхідності зйомок і сфокусувала картину на «тієї самої операції зі знищення». Як кажуть, куй залізо, не відходячи від каси.
Цього року Бігелоу на нагороди кіноакадемії розраховувати не доводиться, незважаючи на те, що стрічку умовно позначили на церемонії аж п'ятьма номінаціями. Картина глядабельний, але й тільки. До того ж це очевидний самоповтор і спроба зіграти на ненависті нації, що робить фільм зовсім вже політкоректній болванкою.
4. «Хічкок» (Hitchcock, 2012)
36 днів знадобилося англійцю Саші Джервасі, щоб розповісти історію створення легендарного «Психо» і перетворити сера Ентоні Хопкінса в легендарного Альфреда Хічкока. Повчитися своєрідне нагадування нащадкам: жив, був, творив. Ніби як таких людей треба знати в обличчя, але напрошується цитата про «не впізнаю вас в гримі». Забавно, що на прийдешньої церемонії Оскара картина і буде представлена в самотній категорії «Кращий грим». І не біда, що дізнатися Хічкока можна тільки за фактурою і костюму, тоді як міміка за версту видає Хопкінса. Слава Богу, обійшлися без комп'ютерної графіки.
Додамо до цього відмінну гру Хелен Міррен, симпатичну мордочку (і не тільки) Скарлетт Йоханссон і загальний іронічний настрій фільму. У підсумку - непоганий екскурс у минуле кінематографа.
5. «Стукач» (Snitch, 2013)
Дуейн «Скеля» Джонсон продовжує напрацьовувати репутацію героя бойовиків, хоча останнім часом актор став підшукувати менш прямолінійні проекти, намагаючись проявити себе не лише в статусі гори м'язів. Таким почасти можна вважати кримінальний опус «Стукач», суміш бойовика, трилера й драми, заснована на реальній історії. Батько заступається перед ФБР за сина, спійманого за наркотики. Молодій людині світить 10-річний термін в колонії суворого режиму, проте він не може видати своїх спільників, бо ризикує життям. І тоді татусь пропонує поліції свою кандидатуру для впровадження в банду наркоторговців. Далі, само собою, починається щільний і напружений екшн, в якому Джонсон відчуває себе аки риба у воді.
Такі головні новинки тижні. Звернемося до арьергарду. Новий кунг-фу бойовичок відомого майстра Цуй Харка - пригодницький фільм «Врата дракона» за участю літаючого Джета Лі - демонструється в форматах IMAX і 3D, і це єдине, що зможе зацікавити аудиторію, бо в іншому режисер надто вже вірний своєму стилю. А останній з дев'яностих років мало змінився.
З Італії компанія «Інша кіно» привезе останній фільм «Ти і я» візуального естета Бернардо Бертолуччі. Як звичайно, режисер настільки захопився життєписом, що забув підвести у фільмі логічну межу. Це характерно для його пізніх робіт. Проста, як білий аркуш паперу, драма про сподівання самотнього підлітка по ходу сюжету переростає в психологічну гру з глядачем, проте висновки Бертолуччі завжди залишає за кадром.
Фанатам фантастики і жахів, можливо, сподобається малобюджетний опус «Похмурі небеса» про хлопчика, якого хочуть викрасти прибульці, а шанувальникам таланту данського актора Мадс Міккельсен (Ле Шифр з «Казино Рояль») повинна сподобатися його остання робота в драмі «Полювання», за яку він отримав Срібну премію в Каннах.
