Яким бачили ідеальне місто в епоху Відродження?

За часів Відродження архітектори, художники, а то й просто мудрі правителі стали замислюватися про те, як зробити житло і взагалі поселення зручним і приємним для проживання. З'явилися перші роботи, пов'язані з проектуванням і обгрунтуванням так званого ідеального міста.

Слід сказати, що час тоді продовжувало залишатися неспокійною, і під містом найчастіше продовжували розуміти якесь укріплене поселення. Тому ідеї створення «ідеального» міста реалізовувалися, в основному, при створенні оборонних споруд. У ці роки уми архітекторів захопила ідея міста-зірки. Таку форму найчастіше мав оточений з усіх боків бастіонами замок або укріплена резиденція місцевого правителя.

Перший проект міста-зірки належить італійцеві Філарета. Його ідеї розвинув архітектор Вінченцо Скамоцці. Саме він спроектував місто Пальмануова якраз у формі зірки. У цьому проекті прямі вулиці-радіуси ведуть від міських укріплень (зовнішніх стін) в центр міста. Так, за задумом Скамоцци, у кожного з жителів, а вже тим більше гостей міста, повинно було створюватися відчуття величності, особливої атмосфери святковості.

Цікаво, що спроби звести «ідеальний» місто робилися не тільки в Західній Європі, а й в Україні. До цього мав пряме відношення коронний гетьман Станіслав Жолкевський. Він запросив трьох італійських архітекторів, будували частина будинків у Львові, в село Винники. Завдяки старанням іменитих іноземців, а також щедрою фінансовому підживленні магната, село Винники перетворилося на красивий і затишний місто Жовква. Нині - районний центр Львівської області.

У Жовкві потужний прямокутний замок був відділений власне від міста ровом з водою. Монументальний фасад замку відкривався в бік великої ринкової площі. Коли ж місто перейшло у володіння Собеських, то польський король Ян III велів розширити замок, надавши йому ще більшої величності. Відомо, що Ян Собеський не любив Варшаву і часто виїжджав до Жовкви. Остання, природно, наповнювалася архітектурними символами слави сім'ї польського короля і його військових подвигів.

У цей час теоретики і практики архітектури створили десятки трактатів, присвячених створенню «ідеального» міста. Одним з таких творів була робота «Архітектура для наступу і оборони» С. Маролуа. Книга ця було видана в Гаазі в 1615 році, і в ній автор багато місця приділив питанням з'єднання міста і замку в єдину фортифікаційну систему, що є продовження ідеї міста-зірки.

Встановлено, що рекомендації Маролуа згодилися Гийому Левассер де Боплану. Останній проектував систему зміцнення Бродів (нині - районний центр Львівської області) на прохання Станіслава Конєцпольського. Тут також була здійснена спроба створити «ідеальний» місто. Стараннями Боплана місто отримало регулярну сітку вулиць (вони перетиналися під прямим кутом), і ця сітка була вписана в овал земляних бастіонних укріплень. До міста примикав п'ятикутний замок із зовнішніми бастіонами. Житло магната була частиною загальної оборонної системи, а в разі необхідності перетворювалася на автономне фортифікаційна споруда. Зовнішніх бастіонів було 10, замкових - 5.

Ефективність ідей Маролуа була перевірена скоро. Восени 1648 козаки обложили Броди, захопили місто, але не змогли оволодіти замком. Чи то часу не вистачило, чи то сил. А Броди відразу придбали славу неприступної твердині.

Ще один приклад «ідеального» міста також можна побачити в Україні. Мова йде про проект Франсуа Корассіні - місті Станіславі (нині - Івано-Франківськ, обласний центр). Місто спочатку носив ім'я на честь сина галицького старости Потоцького. Станіслав заснували в 1662 році, коли війна під проводом Хмельницького вже відвирувала. Мабуть, через відносного спокою план Станіслава не такий «агресивний» і нагадує зірку з «хвостом», в який вписано замок. І ось тут уже житло магната не було відокремлено від міської забудови стіною з бастіонами. Однак далекоглядний Корассіні залишив перед замком широкий простір, який прекрасно прострілював.

Що й казати, проекти таких міст, як реалізовані, так і залишилися на папері, вражають. Шкода тільки, що замало нині ідей «ідеальних» міст ХХI століття. Чи ми про них просто нічого не знаємо?