БАНК АБО УНІВЕР? ОСЬ У ЧОМУ ПИТАННЯ.

Ну, от і літо позаду, а разом з ним і найгарячіша пора для абітурієнтів. «Перваші» заповнюють стіни ВНЗ, переляканими очима оглядають нові серцю аудиторії, а «старшекі» - посміявся над ними, з явним небажанням підказують дорогу. Здавалося б, безтурботна пора. Хочеш - вчися, не хочеш - плати. Але чи не здається, що слово «платити», явно зайве в даному реченні? Питання досить-таки хворий, і вимагає довгих розглядів.

Що було раніше. Очима молоді.

За часів існування Радянського Союзу все було інакше. Очима батьків, я ніби побував в ті часи, хоча народився після розпаду СРСР. Коли приходить час платити за навчання - мами і тата згадують стару добру систему освіти, де дати знання - основна її функція, а оплата праць викладачів - турбота держави. Але нинішнє покоління не може судити компетентно. У колі однолітків, частенько можна зіткнутися з міркуваннями про колишню життя, і висновки молоді деколи засмучують. По-перше: елементарна неповага до своїх батьків. Поливаючи брудом цілу епоху, молоді люди своїми висловлюваннями виставляють себе абсолютними невігласами. По-друге: поступово звикаючи ховатися за спинами батьків, нинішнє покоління все менше схильне приймати самостійні рішення (Якщо брати «більшість» за одиницю), що не можна сказати про наших батьків. А по-третє-отримуючи нинішнє освіту, студентам не дано зрозуміти, що різні «кредитні» і «модульні» системи всього лише націлені на «показуху», і належної освіти нам це ніколи не дасть. Але гірко усвідомлювати те, що більшості ці проблеми абсолютно не цікаві. Байдужість - головна проблема сучасності.

Що зараз. Її ж очима.

А зараз освіта доступна абсолютно будь-кому. Були б гроші, були б зв'язки. Напевно, кожному, відомо - купити бюджетне місце буде на порядок дешевше, ніж оплатити всю навчання за контрактом. Або ж можна поступити в приватні ВНЗ, які виростають як гриби після дощу. Вони привертають низькими цінами і мінімальним набором документів. Нагадує рекламу якогось банку (хоча вже зараз між банками та навчальними закладами, різниця зводиться до мінімуму). До слова, прочитавши статистику надходження одного відомого ВУЗу, я зіткнувся з наступними цифрами: кількість надійшли торік - 495 чоловік, а число абітурієнтів 2012 року - 1457 осіб. Простота надходження в ці заклади в тому, що школяр входить в двері ВУЗу, не маючи на руках атестату, не кажучи вже про державні іспитах. Яких фахівців підготує навчальний заклад, якщо навіть не була проведена перевірка елементарних знань? Але якби це проблема була актуальна тільки для приватних закладів, так ні ж - у державній установі оцінка «В;» є початковою в прайс-листі викладачів ... Але ніколи не можна заздрити людині, яка пишається покупкою оцінок, якою б спокусливою вона не була.

Перший семестр стрімко набирає обертів - на дворі осінь, романтична пора. І з першими жовтим листям, прокидається особлива категорія людей, спрагла знань - людей, яких, як світло вогника вдалині, для блукаючого подорожнього, манить чарівне слово «недобір» ...