Чи діалог між вузівської програми навчання та бізнесом?
Вузівська реформа привела до нових «труднощам перекладу» у відносинах між вищою освітою і бізнесом. Тепер вузи випускають не інженерів, юристів чи маркетологів, а бакалаврів і магістрів. Що це таке, роботодавці не дуже розуміють. Неясно, наприклад, чим має відрізнятися їх працевлаштування і в чому різниця між їх професійними навичками. Систему кадрових координат доводиться вибудовувати наново.
Влада в останні роки активно декларує необхідність діалогу між вузами та бізнесом, щоб зробити підготовку фахівців більш адекватної реальним потребам роботодавців. Але російський бізнес звик планувати своє життя на рік, максимум на два-три вперед. Для вузівської системи цього недостатньо. Тому сформулювати чітку замовлення на підготовку кадрів бізнес не в змозі. Для цього потрібні довгостроковий горизонт планування в масштабах країни і наявність ясною державної стратегії розвитку промисловості.
Мені, як представнику малого бізнесу в сфері IT-розробок та інтернет-маркетингу, часто потрібні співробітники, які з'єднують «два в одному» кілька вузьких спеціалізацій. І притому в дуже сучасних і швидко оновлюються напрямках, таких як програмування або рекламні інтернет-технології. Як готувати таких спеціалістів в нинішньому форматі вузів, я не дуже уявляю, хоча сам викладаю в декількох московських інститутах.
Наприклад, є потреба в менеджерах проектів, які повинні не тільки відповідати за розробку продукту, розбиратися в програмуванні, SEO, дизайні, координувати роботу фахівців, а й вести клієнта. Або ось на моїй візитці написано - інтернет-продюсер. Хто їх має готувати?
Великий відсів і текучка кадрів виникають ще й через катастрофічну нестачу людей з самомотивацією, які здатні займатися самоосвітою і успішно працювати в віддаленому форматі без щосекундного контролю. За великим рахунком, це теж недолік системи освіти.