» » Конкурентоспроможність

Конкурентоспроможність

Фото - Конкурентоспроможність

Студентка 2 курсу БашГУ Мамаєва Т.К.

Науковий керівник: Богатирьова М.Р., к.с.н, доцент

Кафедри «Соціологія праці і економіка підприємництва»

БашГУ 2013.

Конкурентоспроможність: деякі сучасні підходи економічної науки

У ринкових умовах важлива роль відводиться проблемам формування конкурентоспроможного фахівця. Системі вищої професійної освіти належить провідна роль в даному питанні. Тому велике значення набуває модернізація системи підготовки кадрів з урахуванням вимог роботодавців, що пред'являються до випускників. Це дозволить підвищити якість освіти і сформувати ефективну систему підготовки конкурентоспроможних фахівців.

У сучасних ринкових умовах, молодий спеціаліст після закінчення вузу стикається з проблемою жорсткої ринкової конкуренції за вільні робочі місця. Будучи підвладним коливанням попиту і пропозиції на робочу силу на ринку праці, фахівець повинен зуміти реалізувати свої потенційні здібності до праці, тобто, опинитися конкурентоспроможним на ринку праці.

Видний російський вчений Р. А. Фатхутдінов в своїх роботах величезну увагу приділив дослідженню системи забезпечення конкурентоспроможності різних об'єктів. Під системою забезпечення конкурентоспроможності будь-якого економічного об'єкта їм розуміється комплекс заходів (планових, виробничих, збутових) по досягненню конкурентоспроможності об'єкта управління, які повинні носити, в свою чергу, системний характер

В умовах переходу до нових ринкових відносин конкурентоспроможність можна віднести до стратегічних цінностей, які людина використовує для впорядкування всієї системи життєдіяльності. За допомогою власних сил, підприємливості, винахідливості вони сприяють подоланню індивідуального психологічного бар'єру, пригніченості, песимізму, невизначеності в життєвій перспективі фахівця.

На даний момент існує ряд проблем щодо формування конкурентоспроможного фахівця:

- Відсутність взаємодії вузів з роботодавцями, або слабка ступінь такої взаємодії. Тягне за собою низький ступінь підготовленість фахівця до практичної діяльності.

- Неусвідомлений вибір майбутньої професії, обумовлений порадами батьків, друзів, відображає низьку інформованість про сутність інших спеціальностей і як наслідок відсутність інтересу до обраної спеціальності.

- Формальність проходження навчальної, виробничої практик на підприємствах.

- Відсутність можливості у роботодавців робити замовлення вузам по затребуваним спеціальностями, брати участь у розробці освітніх програм.

- Невідповідність матеріально-технічної бази, навчально-практичних можливостей сучасним вимогам.

- Відтік молодих і перспективних наукових та викладацьких кадрів через низьку заробітну плату.

- Низька якість підручників та навчальних посібників для підготовки фахівців за державним освітнім стандартам ВПО.

- Розвивається несприятлива демографічна та соціально-економічна ситуація в країні в цілому.

- Динамічність категорії «конкурентоспроможність».

- Різні критерії конкурентоспроможності по галузях промисловості, а також підходів до формування, аналізу та оцінки конкурентоспроможності фахівця на різних рівнях (рівень вузу, підприємства, держави в цілому).

Говорячи про конкурентоспроможність фахівця в ринкових умовах, слід відзначити наявність конкурентного середовища, визначальною наступні умови:

1. наявність ринку робочих місць;

Конкурентоспроможний спеціаліст на ринку праці повинен володіти унікальними особливостями, здібностями до особистого самовираження, високим рівнем особистісного потенціалу, обумовленого як професійної кваліфікаційної підготовкою, так і особистими якостями, а також активністю діяльності та вмінням вигідно представити себе в конкурентній боротьбі за робоче місце.

На думку автора, сутність поняття «конкурентоспроможність фахівця» складають індивідуальні характеристики, що забезпечують переваги перед іншими індивідами на ринку праці, від яких залежить успішність в тій чи іншій сфері діяльності.

Виходячи з представленого аналізу визначень поняття «конкурентоспроможність фахівця», були виявлені ознаки, що розкривають сутність даної категорії:

1. Конкурентоспроможність індивіда проявляється на ринку праці.

2. Конкурентоспроможність величина відносна, де базою для порівняння виступають аналогічні показники конкурентів.

3. Конкурентоспроможність фахівців перебуває в динамічному і нестійкому стані у зв'язку з постійно мінливими умовами конкурентним середовищем.

4. Конкурентоспроможність працівників включає набір індивідуальних характеристик.

5. Наявність конкурентних переваг обов'язково для участі фахівців в конкурентній боротьбі.

6. Підвищення власного рівня конкурентоспроможності безперервний процес.

7. Приріст конкурентних переваг тягне за собою підвищення рівня конкурентоспроможності фахівця.

Системі вищої професійної освіти належить провідна роль у формуванні конкурентоспроможності фахівців, т. К. Саме дана система формує базис професійних компетенцій, навичок і знань і визначає передумови до їх подальшого розширення.

Виділимо основні напрямки розвитку, які, на наш погляд, дозволять вузам здійснювати підготовку фахівців, затребуваних на ринку праці:

1) підвищення якості навчання;

2) розробка освітніх програм спільно з работодателямі;

3) взаємодія вузів і ринку праці;

4) створення ефективної системи прямого і зворотного зв'язку між підприємствами та випускають кафедрами, як фундаменту професійних компетенцій фахівця;

5) аналіз інформації про потреби регіону в випускаються спеціалістах;

6) виявлення вимог роботодавців, що пред'являються до випускників.

7) створення єдиної системи розподілу випускників в вузах;

8) формування бази даних молодих фахівців;

9) вибудовування ділових відносин з організаціями та установами на основі укладання договорів на цільову контрактну підготовку студентів.

Взаємодія вузів і роботодавців ефективно для обох сторін, так підприємства отримають висококваліфікованих молодих фахівців, зацікавлених не тільки у власному професійному розвитку, а й у розвитку підприємства, а вузи зможуть підвищити свій статус, конкурентоспроможність та ефективність діяльності. В цілому все це сприятиме задоволенню потреб економіки, соціальної сфери і населення в освітніх послугах. Актуальним є вироблення концептуальних підходів та розробка ефективних стратегій, спрямованих на зростання професійного рівня кадрів.