Чи ціна у бажання?

Днями поговорив з людиною ... осад від розмови сформувався в таку ось (чергову майже) бувальщина ....

Людина йшла своєю дорогою.

Він вийшов вранці, а вже був полудень ...

Людина трохи втомився і дозволив собі перепочити ... хоча він розраховував тільки до вечора дістатися до місця, яке намітив для відпочинку ... але він любив чуйно прислухатися до своїх бажань ...

Він зупинився перепочити під деревом біля дороги, в тіні якого сидів Старець.

Старець незворушно перекладав кольорові камінчики перед собою на розстеленому плащі ...

- Напевно він хоче скласти якусь картинку ... а може, підбирає кольорову гаму ... -думав Людина - а може ...

Тут його здогади припинилися - один камінчик йому сподобався.

Людина підсів ближче і всім виглядом став показувати, щоб Старець звернув на нього увагу ... Людина сопел ... покректує ... ерзал ... Старець залишався незворушним ...

Нарешті Людина перейшов до крайнього заходу:

- Дай! -сказав він.

- Візьми! - Сказав Старець.

Людина простягнув руку ...

- Візьми ... все! - Сказав Старець.

Рука Людини завмерла в недовірі ...

-Візьми все ... що хочеш! - Від цієї фрази Старца у Людини заблищали очі ... адже він любив прислухатися до своїх бажань ...

з роздумів його вивів голос Старца:

- Візьми все, що хочеш ... але заплати! - Після цієї фрази Людина в подиві дістав гаманець і, перерахувавши, дістав кілька монет ... більшу частину монет залишив собі, не дістаючи ...

- Візьми все, що хочеш, але заплати ціну, яку назву я! - Сказав Старець ...

Людина чи то образився, чи то розлютився, чи то засмутився ...

Цього не можна було зрозуміти ...

Цього не було видно ...

Була видна тільки його віддаляється постать .... адже він любив прислухатися до своїх бажань ..]