Як впоратися зі страхом виходу на сцену?
Чи траплялося Вам відчувати розчарування від власного виступу після багаторазових вдалих репетицій, де все виходило чудово, тоді як на сцені щось завадило Вам реалізуватися? Тремтячі коліна, сухість у роті ... Знайомі ознаки? А як адже образливо потім усвідомлювати, що можна було виступити набагато краще!
Багато медики стверджують, що всі наші хвороби - від нервів. Так і на сцені всі проблеми, в основному, теж від них, люб'язних. З власними нервами дуже важко впоратися, але пропоную все ж спробувати.
Більшість людей, виходячи на сцену, видають не всі свої "100%" від якості танцю (якщо взагалі прийнятно говорити про відсотки в такій області). Але є і меншість - люди, які відчувають особливий прилив сил і енергії на сцені, укупі з відчуттям внутрішньої свободи, що дають нерідко більш якісне виступ, ніж навіть найкраща "версія" танцю на репетиції. Не обіцяю, що можна потрапити в це меншість, але все ж постараємося звести психологічні проблеми прийдешнього виступу до мінімуму.
Покличте "групу підтримки". Це мають бути люди, перед якими Вам буде комфортно виступати. Попросіть їх зустріти оплесками Ваш вихід. Пам'ятайте, що всі люди легко потрапляють у владу різноманітних упереджень. Уявіть, що Ви сидите самі в глядацькій залі і раптом оголошують групу, а зал вибухає оплесками. Далі оголошують другий номер, а лунає кілька ударів. У Вас мимоволі складеться враження, що перший номер краще. Він немов отримає фору у Вашому сприйнятті. Хоча нерідко, кількість аплодують перед номером людей залежить від чисельності та активності прийшли з боку виступаючих людей. Особливо часто це видно на конкурсах.
Я не схвалюю забобони, але в таких справах, як підготовка до виступів, гарні всі засоби підтримки спокою і впевненості в собі. Навіть талісмани і забобонні ритуали. Не соромтеся робити всі ці безглузді речі, так як певною мірою спокою Ви зможете досягти цим шляхом.
Всім виступаючим я наполегливо рекомендую не дивитися номера перед виходом на сцену. Зрозуміло, це не відноситься до всього концерту, а скоріше до 1-2 номерам безпосередньо перед виходом. Особливо це актуально на конкурсах. Навіть якщо номер перед Вами не відрізняється кардинально убік високого танцювальної майстерності, Ви можете втратити впевненість у собі. Краще розминатися за лаштунками. Тим більше що немає нічого гіршого, ніж вийти "сухим" (Неразмявшімся) на сцену. Ви не зможете видати те, що можете, вже не психологічних причин.
Якщо в номерах перед Вами використовується музика, то постарайтеся потанцювати за кулісами. Чи не дивитеся на сцену, танцюйте по-своєму, незважаючи на можливе відміну музики від характерних для Вашого напрямки тем. І не соромтеся присутніх за лаштунками людей. Не дивіться, що вони не роблять того ж, що і Ви, а стоять і спостерігають всю програму з-за лаштунків аж до свого виходу. Їм же гірше. Під час такого танцю не згадувати зв'язки, намагайтеся не думати ні про що, дихати спокійно і "віддатися" музиці повністю, без залишку. Плюс корисно зробити кілька розтяжок. Тоді вихід на сцену нагадає Вам хоча б частково ситуацію повтору танцю на занятті або репетиції в танцювальному залі.
Велику роль в розслабленні грають дихальні вправи. Якщо Ви володієте будь-якими дихальними вправами, застосуйте їх до виходу на сцену. Нормалізація дихання не тільки допомагає заспокоїтися, а ще й збільшує Вашу витривалість. Танцювати з почуттям пересохлого горла не дуже приємно. Краще заспокоїтися і набрати побільше кисню в тканини перед виступом за допомогою дихальних практик. Якщо Ви не знаєте таких вправ, то хоча б зробіть 4 серії по 4 дуже глибоких вдиху і видиху.
Запитайте, чим відрізняється живе виконання танцю від перегляду телевізійної програми про це ж танці. Серед багатьох відзнак виділяється живий контакт глядачів з танцюристами. Цікаво Вам було дивитися на виступ людей, що дивляться як би "в себе"? Поставте себе на місце глядача. Повірте мені, глядач швидше пробачить Вам падіння себе або предмета на підлогу, ніж невиразний, "бляклий" і невпевнений танець.
Якщо Вам страшно дивитися в обличчя незнайомих людей, посадите заздалегідь близької Вам людини на відповідне місце і дивіться потім в його очі, уявляючи, що танцюєте для нього. З такої поведінки можна витягти чимало вражень. Найцікавіше полягає в тому, що навіть коли Ви дивитеся в чиїсь конкретні очі, у більшості аудиторії (хіба що крім сидячих в сторонці) буде відчуття, що Ви, можливо, дивіться на них. І це теж особлива принадність - вибрати незнайомої людини, що стежить більш-менш уважно за Вашими рухами, а відповідно потенційно вдячного глядача. Тим більше що секрет Вашого вибору залишиться з Вами.
А головне, задумайтесь, для кого Ви все це робите? Правильна відповідь - для себе. Налаштуйтеся на виступ як на джерело особливих, я б навіть сказала, унікальних відчуттів, як на захоплюючу подорож у незвідане. Ви ж не хочете пропустити всі принади незнайомих видів через погляду крізь маленьку щілину між пальцями рук, якими Ви в страху закрили обличчя. Тим більше що Вам дійсно нічого не загрожує. Спробуйте поглянути на це філософськи. Які враження Ви отримаєте від власного виступу, залежить, насамперед, від Вашої позиції: що Ви очікуєте. А що очікуєте, те й буде, так як часто ми притягуємо в своє життя події, до яких себе ж і готуємо.
І удачі!
