Парадокси працевлаштування?

Так вийшло, що рік тому мені довелося звільнитися з роботи. Відразу ж почала пошук, розмістила резюме на сайтах. І прийшло мені цікаве положення від однієї торгової фірми на вакансію діловод. Оклад - те, що треба, обов'язки знайомі, та й від будинку близько. Приїхала, покликали у відділ кадрів, стала заповнювати анкету. Дивлюся - очам не вірю. Питання - один іншого краще. Наприклад: ваш номер паспорта, ваш ІПН, ваш докладну адресу, номер пенсійного посвідчення. А далі - найцікавіше. Чи є у вас машина, номер машини, де знаходиться. Чи дача, скільки соток, точну адресу. Скільки квартир в наявності, яка площа, точні адреси. Інша власність, яка, де знаходиться. Ці пункти я, природно, заповнювати не стала, здала анкету і попросила розповісти про саму роботу. Кадровики уважно переглянули анкету, потім кажуть: "Все ясно, ви не хочете працювати!" Я поцікавилася, на підставі чого вони зробили такий висновок. "Ви, - кажуть, - не заповнили графи про власність". На мій резонне питання яке відношення моя власність має до моїм робочим якостям, послідувало мовчання. Загалом, вирішила я з цією конторою не зв'язуватися, подякувала за увагу і пішла. Через деякий час знайшла собі нормальну роботу, де й працюю дотепер. А той випадок іноді згадую з посмішкою: треба ж, як буває.