Алессандро Дель П'єро. Народжений, щоб носити номер 10.

Алессандро Дель П'єро народився 9 листопада 1974 в містечку Конегліано, що на півночі Італії. Виховувався майбутній голеодор у звичайній родині, де батько Джино був електриком (він помер у лютому 2001 року), мати - домогосподаркою. Але на Алессандро більше вплинув його старший брат Стефано.

Саме зі Стефано та ще з двома друзями Нельсо і П'єрпаоло Алессандро грав на задньому дворі у футбол. Всі вони мріяли, як і багато дітей, стати великими футболістами. Однак ця мрія здійснилася тільки у Алессандро. Стефано Дель П'єро теж став футболістом, навіть грав у «Сампдорії», але його кар'єра не стала такою довгою і відомою. Цікавий той факт, що мама Алекса не хотіла, щоб син став нападаючим. Вона боялася, що гра в атаці може принести Алессандро безліч травм або застуду, так як здоров'я хлопчика було не найбільш міцним.

Кар'єра Сандро почалася на позиції воротаря. Так би і грав, напевно, Дель П'єро на останньому рубежі, якби одного разу його брат Стефано не сказав: «Мам, невже ти не бачиш, що у Алекса здорово виходить грати в атаці?» І з легкої руки брата Алессандро відкрив у собі неабиякий талант форварда.

У 13 років Алессандро відправляється у футбольну школу «Падови», яка на той момент перебувала в Серії Б. Він відразу ж виділився серед інших гравців, і вже в сезоні 1991/1992 дебютував в основній команді. Всього в «Падова» Алессандро зіграв два сезони, після яких справжнє "полювання" за талантом почали гранди італійського футболу - «Ювентус» і «Мілан». Дель П'єро обрав «чорно-білих», адже там під десятим номером грав Мішель Платіні. Необхідно відзначити, що вартість трансферу склала 2 мільйони доларів. А адже за невідомого ще футболіста заплатити такі гроші зважилися б деякі.

З 1993 року Дель П'єро грав за молодіжну команду «Юве», але вже в сезоні 1993/1994 він дебютував у Серії А. 12 вересня 1993 його команда зустрічалася з «Фоджа». А вже в наступній грі проти «Реджано» Алессандро забив свій перший гол за «Стару синьйору». Потім був феєричний матч з «Міланом», коли нікому невідомий тінейджер зробив хет-трик. Всього ж у тому сезоні він відіграв 11 матчів і провів в них 5 м'ячів. Наступний чемпіонат став для атакуючого півзахисника першим повноцінним турніром, і його гра справила саме сприятливе враження на всіх - тренерів клубу, уболівальників і журналістів. Головна зірка «Ювентуса» тих років Роберто Баджо боровся тоді з травмами, і Дель П'єро зайняв його позицію на полі. Керівництво «Старої сеньйори» прийняло логічне рішення, що тримати в команді двох зірок невигідно, і зробило вибір на користь молодості - Баджо покинув «Юве». В команді від Дель П'єро чекали голів і перемог, і він справлявся з покладеним на нього місією. «Ювентус» справно перемагав в чемпіонаті Італії, а в 1996 році виграв Лігу чемпіонів і Міжконтинентальний Кубок. У 22 роки Дель П'єро вже був заграний за національну збірну. Найщасливіші хвилини кар'єри Дель П'єро пережив, напевно, в сезоні 1996/1997. Тоді у фіналі Міжконтинентального кубка в Токіо він забив вирішальний м'яч у ворота аргентинського 'Рівер Плейт' і приніс своїй команді перемогу. Кар'єра Алессандро йшла вгору. У наступному сезоні Асоціація Гравців визнала його кращим футболістом року в Італії. Здавалось, не далекий той час, коли Дель П'єро і зовсім отримає вищу індивідуальну нагороду у футболі - «Золотий м'яч». Але в сезоні 1998/99, за день до свого 24-річчя, в матчі проти «Удінезе» він отримав серйозну травму коліна і на довгий час вибув з футболу. Алекс знайшов у собі сили повернутися і доклав максимум зусиль, щоб переконати критиків у тому, що він ще здатний грати на колишньому рівні.

По-справжньому важкі для Дель П'єро часи почалися влітку 2004 року, коли багаторічний наставник «Юве» Марчелло Ліппі пішов на підвищення в збірну Італії, а його місце зайняв Фабіо Капелло. Виявилося, що Дель П'єро не дуже підходить під схему гри тренера - Капелло вважав за краще робити ставку на Златана Ібрагімовича. Такий розклад Дель П'єро не влаштовував, але він доводив тренеру свою потрібність команді, що не виступаючи в пресі, а приносячи користь на поле. У сезоні-2004/05 він забив 14 голів і в наступному чемпіонаті знов став одним з лідерів «Ювентуса». Чи треба говорити про шаленої популярності Дель П'єро в Турині? Та що там в Турині - у всій Італії, в усьому світі у Алекса сотні тисяч прихильниць. За даними журналу «US Today», читачки кілька років називали італійця найпривабливішим чоловіком планети. А 12 червня 2005 Алессандро одружився на звичайній італійській дівчині Соні Аморузо. Цікаво, що вся сім'я Аморузо вболіває за «Торіно». І, напевно, не раз вона освистували свого майбутнього чоловіка на полі. 22 жовтня 2007 у Соні і Алессандро народився син Тобіас.

Трохи про Алекса:

- Часто слухає музику у вільний час, як італійську, так і іноземну. Стежить за групою Oasis, з гітаристом якої, Ноель Галлахер, дружить.

- Любить кіно, особливо з Робертом Де Ніро.

- Багато читає: від трилерів до класики, також іноді почитує сучасну фантастику.

- Обожнює різотто.

- Не є великим знавцем вин, але воліє біле венеціанське.

- Любить спорт у всіх його проявах: футбол, чемпіонат НБА, теніс, а також вже кілька років регулярно займається гольфом, до якого ставиться з величезною пристрастю.

Поряд з трьома нагородами, отриманими Дель П'єро за джентльменську гру, він також став володарем почесної премії «Золота ступня» («Golden Foot»), що вручається за персональні заслуги. Сьогодні Дель П'єро міцно закріпив за собою десятий номер у «Юве», він який він мріяв за часів Платіні. Алессандро Дель П'єро був включений в список 125 найкращих футболістів за версією FIFA, складений Пеле напередодні настання нового століття. Зірка сучасного футболу Роналдіньо відкрито назвав Дель П'єро своїм кумиром.