Юрій Джоркаєфф
Юрій Джоркаєфф (Оганян) (9 березня 1968, Ліон) - легендарний французький футболіст, чемпіон світу та Європи з футболу. Кавалер ордена Почесного легіону, Почесний громадянин Вірменії.
;
«Я відчуваю величезну прихильність до вірменської історії та культурі, у нас завжди існував культ сім'ї, главою якої був патріарх - мій дід Гаро Оганян. Це в честь нього я назвав молодшого сина Оганов. А у старшого сина два імені: російське - Саша і вірменське - Арам. У вірменській сім'ї вихованням дітей займаються жінки. Моя мати і бабуся прищеплювали нам прості цінності: віддавати, поважати, ділитися. На Новий рік нам з братами і кузенами завжди дарували однакові подарунки. Моя дружина - іспанка, але, як і старший брат, я вінчався в вірменської церкви»
;
Вірменський діамант у французькій оправі.
-----------------------------------------------------;
Достойно захищав кольори прапора Франції, який залишив про себе добру пам'ять в Італії, він, тим не менш, все своє життя був безмірно відданий Вірменії. І, незважаючи на те, що великі футбольні звершення гравця прославляли іншу країну, в цій маленькій закавказької республіці з нього зробили національного кумира. Це воістину взаємне почуття: народу, люблячого його гаряче й безкорисливо і героя, який завжди усіма своїми словами і вчинками демонстрував прихильність і нерозривність між ним і справжньою Батьківщиною. Істинний вірменин - Юрій Джоркаєфф.
Його батько - син калмика і польки, відомий у минулому футболіст Жан Джоркаєфф виступав за збірну Франції на чемпіонаті світу 1966 року, мати - вірменка Марі Оганян.
Юрій завжди близько до серця сприймав усі біди, які так чи інакше стосувалися його історичної Батьківщини. А сама ж велика трагедія в історії Вірменії - Геноцид. Ця подія для кожної людини, у кому тече кров гордого народу, величезна біль, який супроводжує його до кінця днів. І так буде до тих, поки ситуація не вирішиться в яку-небудь сторону. Джоркаефф протягом всієї своєї кар'єри всіляко намагався звернути на цю проблему увагу. Ще в груповому турнірі Ліги Чемпіонів (сезон 1993-1994рр.) Він у складі «Монако» відзначився взяттям воріт турецького «Галатасарая», після чого не забув заявити: «Це мій перший відповідь на вірменський Геноцид». У серпні 1998 року Анкара заявила про неприйнятність його візиту до Туреччини у складі збірної світу в якості учасника матчу з національною збірною, присвяченого 75-річчю утворення Турецької Республіки. Включення футболіста до складу прибуває в Стамбул команди зірок було офіційно розцінено як «особисту образу». Втім, до цього часу поборник міжнародного визнання Геноциду вірмен сам заявив про свій абсолютному небажанні їхати в Стамбул.
Щось подібне сталося і в 2000 році, коли Джоркаефф відмовився від участі в запланованому на 15 листопада товариському матчі між збірними Туреччини та Франції. Як писала тоді газета Turkiye, «безпідставні вірменські звинувачення про Геноцид почали поширюватися і на великий спорт». Через три місяці Юрій Джоркаєфф разом з іншим членом зоряної команди Франції, чемпіоном світу Аленом Богосяном, подякував президента П'ятої Республіки за офіційне визнання Геноциду вірмен.
Його коріння грали важливу роль і в безпосередньому виборі місця продовження кар'єри. Свого часу за Юрія сперечалися між собою два гранди європейського футболу - «Барселона» та «Інтер». Зрештою, перевага була віддана команді Массімо Моратті, що символічно: Юрій народився саме в той день, коли міланському клубу виповнилося 60 років. Але вирішальну роль відіграло те, що в цьому місті влаштувалася його кузина по материнській лінії - Катя Оганян, представниця розгалуженого клану Джоркаєффа.
До речі, тоді Юрій на подив багатьох відразу здорово заграв в «Інтері». В ті не дуже хороші для нерадзуррі часи він був лідером команди, променем світла. Джоркаефф справив настільки сильне враження, що захоплений Чезаре Мальдіні вимовив ці слова: «Вірменський дух і французька гарт зробили Юрія кращим півзахисником світу». І, зрозуміло, футболіста швидко полюбили тіффозі, які ласкаво прозвали його «Дорогоцінний».
А знаєте, що робив Джоркаєфф, коли переходив в новий клуб? Відразу ж знайомився з живуть там вірменами. Але цікавим способом. «Коли я переїжджав в нову країну, я брав телефонний довідник і починав шукати вірменські прізвища, - Зізнавався Джоркаєфф. - Я не казав, хто я є насправді, а зазвичай представлявся вірменином, які приїхали сюди відпочивати». Спочатку, як правило, нові знайомі були дуже здивовані, а деякі іноді довгий час не вірили, що розмовляють з «зіркою». Але потім здивування змінювалося захопленням, але при цьому більше за всіх радів сам Юрій. Завдяки цьому тепер у футболіста в багатьох куточках світу є друзі.
Одне любляче серце здатне творити дива. Воно може і зігріти, і заспокоїти, і просто бути поруч. Весь час. Все життя. Знання і розуміння цього робить людину щасливою. А якщо їх сотні тисяч, мільйони? «Я завжди знав, що в серцях вірмен займаю особливе місце, і це наповнювало мене гордістю».
*
Спорт Сегодня.
2009
