Мій Моль: Сніговик

Звідки їх приносить, ці безпардонні запахи? Хто-небудь запитував мого Моля, замовляв він ось це лоскотання під крилами і раптове бажання злетіти прямо до хирляві сонця, злетіти високо-високо, и-х !, і звідти спікірувати вниз, щоб зі свистом, щоб з реготом, і налякати яку -нибудь зазевавшуюся домогосподарку? Хто-небудь цікавився, чи корисні моєму Молю ось такі весняно-потрясіння?

Моль дихав на скло, причаївшись у кущика герані в будинку гостинній старенької з поличкою оренбурзьких хусток. Моль дихав на скло, потім проводив кінцем шарфа і продовжував не вірити: березневе сонце змінилося м'якими пластівцями снігу розміром з угодовану моль.

- Так-то краще, а то весна, романтика, розумієш ... - сам себе вголос заспокоював Моль. Йому б подумати про те, що зимові вовняні речі скоро почнуть перебирати, обробляти від молей і ховати по шафах. Йому б подумати про ту саму молі, яка подарувала йому ось цей, особисто погризені, шарфик ... Але чомусь відчайдушно хотілося дурниць, хотілося всупереч і навпаки - ось точно як цей сніг напередодні Міжнародного дня всіх молей-дам.

- Шарф, а, шарф, а пішли Сніговика зліпимо? - Звернувся мій Моль до заяложених подарунку колись-коханої.

- Угу, - раптово відповів Шарф, обмотався зручніше і став чекати польоту до найближчого замету.

...А на ранок під вікнами бабусі-любительки оренбурзьких хусток красувався справжній Сніговик. Дурна посмішка з камінчиків, підморгує очей і міцний стан, що нагадує собою велике скупчення невдалих молей. Справжній весняний Сніговик зі снігових молей - адже Сніговик зі снігу буває тільки взимку. А раз вже він став можливий весною - нехай буде з біло-сніжних молей ...]