Протріть зірки!
Коли почалася пилова буря, нас не було вдома. Знав би Лемурич, як ми цінуємо його щекастая морду - ми їхали додому на таксі, боялися, що кіт впаде у вікно.
Кабінетні паперу, книги і комп'ютер придбали шорсткість. Шорсткість усунена, переляканий рудий кіт спить на колінах, а пил зачаїлася по кутах.
Я пишу картинки. Вони бувають маленькі і великі, яскраві і бліді. Ця - сірого кольору, адже вона про пилу. Ні, ще про пакети і папірцях, які літали над моїм містом. Пакети чіпляються за гілки дерев і висять там, прикраси.
Ми сидимо з дочкою на балконі. Вона пускає мильні бульбашки зі спеціального пістолета, подарованого на День народження.
- Мам, це сніг такий, красиво?
- Так.
- Неначе з неба.
- Точно. Там влаштували велике прибирання, чистять хмари і протирають зірки, а піна і бульбашки долітають до нас.
- Здорово ти придумала!
А потім я придумала ще. Я придумала, що вся грязь, яка була там, у небі, скла вниз. Ось тому її стільки в місті. І ніяк інакше!
17.05.2006