Як голландські фермери подорожували по російській глибинці?
Делегація голландських фермерів у підмосковній селі Боталова з'явилися так. Зоя Іванівна, продавчиня, як зазвичай сиділа на ганку свого магазину і допитливо озирала околиці в пошуках новин. Час наближався до обіду і з моменту відкриття вже відбулося багато цікавого. В 9-15 сусіднім провулком прошмигнув синок голови колгоспу Вовчик, явно не ночував удома. Ох, і прочуханку зараз отримає від матері!
О пів на десяту заявився дільничний Кузяк і, намагаючись з'ясувати, чи не бачила чого підозрілого Зоя Іванівна з години до третьої ночі, а саме - викраденого з сусідньої вулиці триколісного дитячого велосипеда, стягнув з бочки два слабосоленим огірка.
Потім повз магазин пройшов сам голова колгоспу зі стурбованим виглядом і з стільниковим телефоном біля вуха.
- Чекаємо, - кричав він комусь у трубку. - Все готово. Корівник вичищений, доярки з вечора в макіяжі. Самогонки - три літри. Гнав особисто. Не хвилюйтеся, зустрінемо, як належить. По-російськи.
За головою дріботіли розфуфирена донезмоги жінки з бухгалтерії. У селі явно чекали приїзду високих гостей і те, що Зоя Іванівна була не в курсі, її явно засмучувало. Але голландців вона побачила зі свого ганку першою.
По вулиці повз невеликих, похилих будиночків проплив величезний двоповерховий автобус, кричачи на все село неросійськими написами і відбиваючи літні промені сонця величезними, дзеркальними стеклами.
Голландські фермери приїхали в Боталова за програмою культурного обміну між двома країнами. Автобус з іноземцями, як гігантська каравела часів Колумба, підплив до магазину. Двері відкрилися, і прямо на ганок вискочив Віктор Вікторович Сирохватов, журналіст обласної газети, який тримав в Боталова дачу.
- Добрий день, Зоя Іванівна. Приймайте гостей з дружньої капіталістичної країни.
- Здорово, сусід. Гостям ми завжди раді. Особливо, якщо виручка магазину передбачається.
- Навіть не думайте, - Сирохватов хитро примружився. - Вони йдуть за програмою "все включено". За цей "всі" заплатило уряд Нідерландів.
- Навіть за випивку, - здивувалася Зоя Іванівна.
- І за неї, рідну. На рахунок колгоспу такі гроші перевели. Півроку можна не працювати.
- То-то голова метушиться. Аж весь спітнів, бідолаха, з ранку.
- Ось, ось. Гаразд, ми пішли до правління, а ви тут автобус постережу.
- Постережу, мені не шкода. А то у нас в селі останнім часом угони транспорту почастішали. Ти сам-то чого в цій делегації робиш.
- Перекладачем підробляю. Та й статтю потім в газету напишу про пригоди голландців в Росії.
- Скажеш теж. Які тут у нас пригоди. Нудьга одна.
Сирохватов побудував голландців в колону по одному, і вони пішли через дорогу до правління колгоспу. Там вже включили магнітолу з «Марсельєзою», іншого гімну голова не знайшов, і підняли на саморобних флагштоках два прапора. Один - російський, а другий теж російський, але перевернутий догори ногами.
Голландці стояли по стійці "смирно" і слухали музику, дивуючись, що гімни Росії та Франції дивно схожі. Потім їм піднесли хліб-сіль і налили по чарці самогонки виробництва дружини голови.
Далі все пішло за заздалегідь встановленою програмою. Фермерам показали колгоспні поля, що дають по 20 центнерів з гектара, молочну ферму з нафарбованими з вечора доярками, колгоспну лазню, очолювану абсолютно тверезим кочегаром Кузьмичем і бика-виробника, батька 120 телиць і бичків, гордість району - Тихона Петровича.
Потім передбачався урочистий обід в клубі, але тут глава голландської делегації фермер Ян Ван Дербільд заявив:
- Шановні панове. Ми абсолютно щиро вражені всім побаченим. Але, хотілося б подивитися в Росії не тільки роботу колективного господарства, а й таких же фермерів, як і ми.
Настав легке замішання. Треба сказати, що один фермер в селі був. Ще три роки тому місцевий житель Леха Мурзаев вийшов з колгоспу і заснував своє, одноосібне господарство. Він навіть відсудив у голови півтора гектара непоганий землі, але на цьому його бізнес закінчився. Ні грошей, ні техніки у Льохи не було і він заробляв на життя риболовлею, яку пристрасть як любив. Зловить десяток щук і на полустанок до московських поїздів. Тим і жив.
Голова підкликав Сирохватова і провів коротку нараду.
- Значить так, Віктор Вікторович. Мурзаев мені ворог по край життя. Але і голландців уважити треба. Ти їх проводь на півгодинки до цього фермеру недоробленого. А потім, замість обіду в клубі ми всю делегацію відвеземо на зелену стоянку. У нас на озері спеціальний пункт для прийому гостей обладнаний - Нові висілки називається.
Сирохватов легко погодився і повів гостей в будинок до Мурзаева. Леха анітрохи не здивувався прибуттю іноземної делегації. Він якраз сидів на призьбі і читав «Капітал» К.Маркса, взятий ще торік у сільській бібліотеці.
Голландці із задоволенням обійшли всі шість соток Лехин подвір'я. На питання, де ж решта господарство, Мурзаев махнув рукою в бік лісу.
- Ось, всі ті поля. Під парами стоять. У цьому році вирішив нічого не сіяти, нехай земелька відпочине. Є ще питання.
Один з фермерів, лисий років п'ятдесяти голландець запитав:
- Скажіть, шановний Олексій Володимирович. Я побував у вашому пташнику і абсолютно не зрозумів, як кури виживають там в суворі російські зими.
Сирохватов навіть не став переводити і відповів сам.
- They jump. (Вони для того, щоб зігрітися підстрибують на жердинках у люті морози).
Потім Віктор Вікторович пояснив, що урочиста частина програми закінчена і настає найприємніше. Зараз всю делегацію посадять на човни типу "Казанка" і відправлять на озеро пити російська самогон і їсти потрійну юшку.
Тут Ян Ван Дербільд знову чинив опір.
- У нас в Голландії, - каже, - прийнято перед обідом здійснювати променад, тобто піші прогулянки. Чи не можемо ми дійти до місцевого "Макдональдса" пішки?
Сирохватов вирішив порадитися з Льохою. Той довго не думав.
- Де, кажеш, голова столи накриває. На Висілках? Так це ж моє найулюбленіше місце. Я там завжди рибалю. Нехай вони на човнах їдуть, а ми пеходралом дійдемо. Гості апетит заодно нагуляють. Тут всього-то годину ходу напрямки.
Сирохватов пішов до голови. Той незадоволено покрутив вус, але сперечатися не став.
- Гаразд. Ми поїхали. Через годину чекаємо.
Голова колгоспу, головний інженер, бухгалтерія з трьох жінок повантажили в човни заздалегідь наловлених рибу, самогон, багато чого ще й вирушили вгору по річці Ворожко на озеро Біле.
Леха з побудованими в колону по одному голландцями та замикаючим Сирохватовим відправився вниз за течією на озеро Течун.
Треба, напевно, пояснити, що село Боталова затишно розташовується на правому березі річки Ворожки, яка витікає з невеликого, лісового озера Течун і впадає в озеро Біле.
Так, Леха Мурзаев переплутав. Але ж і Віктор Вікторович не знав, що крім Нових Виселок на Білому є і просто Виселкі на Текун. Ймовірно, це був перст долі. Може, й Іван Сусанін свого часу точно так же вів загін польських інтервентів, щиро вважаючи, що знає навколишні ліси від і до.
Прогулявшись по лісі, прийшовши на місце передбачуваного фуршету, і нікого там не виявивши, мужики, прочекавши кілька годин, зажурилися. Голландці до того часу не просто хотіли їсти. Вони зголодніли до ступеня озвіріння і кидали, ох, недобрі погляди в бік російських партнерів.
- Леха, чого робити-то будемо, - пошепки запитав Сирохватов Мурзаева.
- Нє, дрейф, зараз що-небудь придумаємо. Я снасті свої, звичайно, не взяв. Але є заначка. - Леха відійшов убік і повернувся, тримаючи в руці гранату. - Ось, німецька, в тому році розкопав. Значить, план такий. Голландці лізуть у воду, я її кидаю ...
- Леха, а ти послідовність дій не переплутав?
- Ах, так. Я спочатку її кидаю, потім стрибаємо в воду і збираємо, все, що спливає. Уї?
- Чорт би тебе забрав з цим французьким. Давай кидай, а то ці диваки зі своїм Грінпісом причепляться.
- Чи не причепляться, жерти аж надто хочуть. Де тут кільце-то ...
Прогримів вибух. Голландці, які не виставивши ніякого протесту, кинулися в озеро і витягли дві невеликі щуки і три окунька. Розвели багаття, перекусили. Ян Ван Дербільд від імені всієї делегації подякував російській стороні.
- Я, - каже, - із засобів масової інформації був упевнений, що у вашій країні тільки й роблять, що п'ють горілку. Ми вже цілий день спостерігаємо протилежне. По приїзду в Нідерланди я обов'язково напишу звіт про поїздку нашому уряду і попрошу про виділення додаткових інвестицій в ваше сільське господарство. П'ятсот тисяч євро буде достатньо колгоспу імені Чапаєва і фермеру Мурзаева?
Леха підійшов до Ван Дербільду і обійняв його за плечі.
- Ян, і на хрена нам цей імені Чапаєва. Хочеш, я ще пару гранат кину?
Запивши вечерю озерною водою, все, як по команді, вирішили закурити. Леха було дістав свій кисет, але лисий голландець, той, який про курей питав, простягнув йому щойно зроблену самокрутку.
- Чого це він, - насторожився Мурзаев.
- Не знаю, але, по-моєму, це марихуана. У них в Голландії вона дозволена. Зараз спитаю. - І через хвилину, - Так, легкий наркотик. Він каже, що якщо ти викуриш, то твої очі будуть випромінювати особливий блиск і непередаване хвилювання.
Леха взяв саморобну сигарету і затягнувся. Сильно нічого не сталося. Правда, замість Сирохватова перед Лехой сидів голова колгоспу і тягнув:
- Мурзаев, віддай землю. Віддай по-хорошому ...
Леха хитнув головою, прибираючи бачення.
- Гаразд, нехай тепер мого спробує. - Мурзаев насипав з кисета у швидко скручену козячу ніжку добру порцію самосаду.
Голландець затягнувся. Обличчя його почервоніло, очі почали вилазити з орбіт. Мурзаев посміхнувся.
- Я не знаю, що там випромінювали мої очі, але його, точно, зараз на дупу налезут.
Почало темніти. Мужики порадилися і вирішили ночувати в лісі. А вранці до голови на розбирання заявитися. Голландці взялися влаштовуватися на нічліг. Леха пройшовся по галявині, на якій всі розташувалися, і порахував гостей.
- Вікторович, у тебе за списком, скільки їх було?
- Сімнадцять.
- Ти тільки не хвилюйся, але їх зараз рівно на одного менше.
Сирохватов побілів.
- Ти що, жартуєш?
- Які тут на хрін жарти. Видать, гранатою одного все ж зачепило. Гаразд, зараз все одно не знайдемо. Темно, як сам знаєш у кого. Спи спокійно. Ранок вечора мудріший.
Після цих слів Сирохватов до світанку не заплющив очей. Леха само спокійно хропів під кущем ліщини.
З першими променями сонця Сирохватов сам перерахував голландців. Точно - шістнадцять. Одного не вистачало. Він розбудив Яна. Той довго не міг зрозуміти, в чому справа. Потім, розібравшись, вказав Сирохватову, що прізвище одного фермера була Ван Гунделінгмастерс і не поміщалася в одну строчку. Таким чином, той розділився на Ван Гунделінга і Мастерса. А, взагалі-то, це одна особа, яка спить он під тією березою.
- Доннерветер. Білядь. Фак ю, росіян фермерів, росіян комарів, голландську королеву і весь колгосп імені Чапаєва.
Вранці в Боталова потягнувся ланцюжок покусані кровососами, що не виспалися людей. Вони по одному доходили до автобуса, що стоїть біля магазину, падали на сидіння і тут же засипали. Мурзаев затримав за лікоть останнього в черзі на від'їзд голландця. Це був Ван Дербільд.
- Ян, без образ. Приїжджайте ще. Я таке місце покажу, язь так і пре!
- Уї, Льеха, уі. Ай уонтч слііп!
Автобус, закривши двері, рушив у зворотну дорогу. Над розігрітим днем асфальтом стояв густий туман, швидко поглинув величезну двоповерхову машину. У Боталова стало тихо. Леха проводив Сирохватова до будинку і пішов шукати голови колгоспу імені Чапаєва. Їм явно було що обговорити. .
