Як відремонтувати дорогу в селі

На околиці підмосковній села Боталова, прямо на дорозі, з'явилася яма. Втім, яма була тут завжди, і ніхто на цей кричущий для цивілізованої людини факт не звертав ніякої уваги. Хіба мало ям в Росії. Ніхто й не рахував. Хоча, з простого людського цікавості, непогано б було дізнатися, скільки ж їх у нас на дорогах. Мільйон, а може і більше. Ну да ладно, навіщо нам знати про всі ями. Нас цікавить тільки одна, та, що на околиці села Боталова, якраз навпроти будинку Степана Івановича Трофимова, сорока п'яти років, корінного жителя, можна сказати, аборигена і, до речі, майже непитущого, що для тих місць, як самі розумієте, рідкісне явище.

Ви запитаєте, на біса вам знати про якусь западину в якійсь Богом забутій селі? Не поспішайте. Може ця історія і вас стосується, і себе ви дізнаєтеся в одному з її героїв.

Все почалося з того, що Степан Трофимов, вийшовши з будинку рано вранці у справі, послизнувся. Він лежав прямо поперек дороги в сільській бруду і думав про свою невдачливий життя. Адже дійсно, мало йому проблем, так ще й примудритися почати день так по-свинськи!

Степан встав, завів трактор і поїхав в кар'єр за щебенем. Він забув про всі свої невідкладні справи і вирішив, нарешті, засипати заважала йому і багатьом іншим людям яму на дорозі. Може і життя після цього налагодитися, якщо добру справу зробить?

У кар'єрі Степан домовився з екскаваторником і той за пляшку насипав йому добру порцію майбутнього дорожнього покриття. Всього за пляшку, тому як Степан - НЕ дачник який-небудь з сусіднього селища, а абориген і екскаваторник Коля йому свояком доводиться. З дачника Коля злупив б не менше тисячі, а то й двох. Якщо майстер, звичайно, не помітить. Якщо майстер помітить, то розрахунок відразу перейде в долари і Микола отримає ту ж пляшку, але вже від майстра. Так от життя наша влаштована.

Словом, Степан підвіз візок щебеню до будинку і вже приготувався було висипати його в ненависну з ранку яму, як до нього підійшов сусід Леха і зупинив процес.

- Стій, - кричить, - ідея у мене народилася геніальна.

Степан прекрасно знав, які ідеї у Льохи можуть виникати з ранкового похмілля, тому відповів йому таким чином:

- Епрст.

Леха не образився, підійшов до трактора, стягнув Степана за рукав на землю і, дихаючи вчорашнім перегаром, сказав:

- Іванич, мені сьогодні сон був про нашу яму.

- Че, - здивувався Степан.

- Сон, кажу, мені був. Знаю, як грошей нам з тобою можна на ній заробити. Великих грошей, сотень п'ять, а то і вісім.

- Ну і як же?

- Відчіплюється, на хрін віз. Поїхали на водокачку.

Степан і Леха, помінявши віз на півторатонну бочку, залили її на колгоспній водокачки по горловину і під'їхали знову до ями.

- І далі, що, - Степан вже почав шкодувати, що зв'язався з сусідом.

- А ось, що, - Леха спритно під'єднав до бочки шланг і відкрив кран. Вода ринула в яму.

- Ти, що, щучий син робиш? - Степан спробував відтягнути Леху. Але той не дався.

- Чи не дрейф, село, зараз все сам побачиш. Кажу ж, сон мені був.

Поки сусіди лаялися, яма наповнилася до країв і перетворилася на невелике озеро.

Степан і Леха сіли на його березі і закурили.

- Ти давай, розповідай, чого задумав, - не витримав Степан.

- А он дивись, перший вже здався.

З-за повороту виповз великий сріблястий джип. Була п'ятниця і після обіду через Боталова в свій котеджне селище почали пробиралися дачники. Раніше вони їздили в об'їзд, але з понеділка на тій дорозі міст почали ремонтувати через річку Ворожко. Леха і здогадався, що у дачників тепер одна дорога, причому минути їх яму немає ніякої можливості. Паркани, дерева і болото біля села не дадуть об'їхати.

Джип нерішуче постояв на березі і гурчачи сповз у воду. Довго буксував, але вибрався і задоволений помчав геть.

- Чорт, не вийшло, - Леха з досади двинув сусіда по спині, - Поїхали знову на водокачку.

- Не жаль, їдемо, - Степан знову підчепив бочку і завів трактор.

Через півгодини яма нагадувала невелике море, тільки-тільки не дійшов до будинку Степана. Леха для вірності сів на трактор і кілька разів проїхав по ямі, зробивши пересування по ній іншим видам транспорту абсолютно нереальним.

- Ну, теперяча, подивимось, хто кого?

- Леха, а, може, ми дарма все це затіяли. Люди, все-таки, відпочивати їдуть.

-Ти, бля, видал на яких вони машинах прут. А в тебе МТЗ списаний і гума лиса. Ось скажи, де вони грошей взяли на такі дачі та іномарки? А я тобі відповім. Сперли у держави робітників і селян, тобто у нас. Так що нехай поділяться. Ось другий здався. Аби без лебідки був. Дивись, на мости точно сяде.

Через кілька хвилин посередині ями стояв невеликий паркетний позашляховик з заглухлим двигуном.

- Є улов, - Леха задоволено потер руки і закурив. - Щас прибіжить.

З джипа висунувся водій, молодий хлопець років двадцяти.

- Мужички, смикнути б треба.

Степан було встав трактор завести, але Леха його зупинив:

-Сиди, сам підійде.

Хлопець, бачачи, що немає ніякої реакції, зняв джинси і, потопаючи по пояс у воді, підійшов до мужиків.

- Чуєш, смикнути б треба. Ваш трактор что-ли?

- Трактор-то наш, та ось троса ні, - збрехав Леха.

- Мужики, будь бабки дам, мене подруга на дачі чекає.

- Сотня, зробивши паузу, - відповів Леха.

- Без базару, тримай, - хлопець дістав з кишені сорочки купюру. - Тільки давай швидше.

Леха ошелешено дивився на портрет американського президента.

- Я, начебто, рублі просив, пробурмотів він і пішов заводити трактор.

Іномарки йшли густо. До шостої години у мужиків лежало триста двадцять доларів, п'ятсот рублів і навіть двадцять євро.

Все село зібралася подивитися на те, як Леха і Степан гроші заробляють. Пацани навіть стовп вкопали з табличкою:

«Боталовская переправа. Оплата за таксою. Такса договірна ».

До вечора потік вичерпався. Леха дістав з пачки грошей полтинник, зловив за вуха сусідського хлопчину і велів тому зганяти в магазин і купити червоненького і закусити чого-небудь.

- Всі Степан, завтра відпочиваємо, а в неділю продовжимо. Всі назад до Москви поїдуть. Давай гроші ділити.

Степан похитав головою:

- Ні, я не візьму. Погані це гроші. Нечесні.

- Ну, як знаєш. Ось тобі твоя половина, роби з нею, що хочеш, а я на бокову, Леха позіхнув і пішов додому.

Боталовская переправа працювала ще місяць, поки ремонтували об'їзну дорогу. Леха, посварившись зі Степаном, знайшов інший трактор і шабаш один. Потім він, домовившись приватно з хлопцями з ДРСУ, на виручені гроші відремонтував дорогу від околиці до магазину, за що бабусі на Великдень поставили йому в церкві свічку.