Суєта ...
Суєта-суєт ... Все поспішаємо поспішаємо, не встигаємо. Розтрачуємо життя через дрібниці. Засмучуємося не встигаючи щось зробити, і нерви ... нерви на межі.
Господи, життя летить як швидкісний експрес, і десь там, за поворотом, зупинка і вічний спокій.
Ось і друг мій, Денис, пішов по Чумацькому шляху туди, куди не відома дорога і немає зворотного шляху ...
У Омара Хайяма є дивовижні рядки:
Чому всемогутній творець наших тіл
Дарувати нам безсмертя не захотів?
Якщо ми досконалі - навіщо вмираємо?
Якщо недосконалі - то хто бракодел?
Да уж. Мудра людина, глибокодумні рядка. Не боявся він гніву Всевишнього, задаючи йому такі питання, нехай навіть і у формі рими.
Присів я якось в лісі, перед мурашником. Високий такий мурашник, чи не в зріст людини. І задивився ... Кипить життя, все куди біжать, поспішають, воюють, б'ються ... Ціле життя, під ногами. Подивився я і пішов собі далі.
Так і на нас, дивиться з висот Творець, і дивується нашій суєті ...