Як живеться в Простоквашино? Сорок років по тому
- Ура, дядько Федір приїхав! - На ганок маленькою, похилої хатинки вискочили кіт Матроскін і Шарик. У двір, перевалюючись через великі замети, вповзав сріблястий Лексус.
- Ну, здрастуй, Простоквашино! - З'явився з японського позашляховика великий, огрядний чоловік тримав в одній руці пляшку віскі «Джоні Уокер». - Здрастуйте, мої дорогі Матроскін і Шарик. Сорок років пройшло, а ви зовсім і не змінилися. Тут що, час зупинився?
- Час у нашому Простоквашино йде за своїми простоквашинського законам, - подав голос дідок на велосипеді.
- О, привіт, Пєчкін, - дядько Федір зробив великий ковток віскі. - Як живеться на пенсії, ти ж так про неї мріяв? Казав, що на пенсії життя тільки починається.
- Дурень був, - сплюнув на землю дідок. - Тепер на мою пенсію тільки раз на місяць можна в сільмаг сходити. Доводиться підробляти. Тепер я найголовніший сисадмін у всій селі. Без мене тута нині жоден провайдер нічого не зробить.
- Твіттер мені відключив, - поскаржився дядькові Федору Шарик. - Я нині з Матроскіним тільки по Твіттера спілкуюся.
- Ти, Шарик, жалюгідне наслідування нашому Президентові, - почухав спину об одвірок Матроскін. - Навіть аватарку собі нормальну вибрати не міг. Спілкуватися із зображенням Наомі Кемпбелл я не маю наміру. Хто на «стінці» написав: «Пекуча брюнетка скрасить час заможним джентльменам»?
- Та я тебе ... - Шарик стягнув з лапи рвану кросівку і запустив її в Матроскіна.
- Досить, досить лаятися, - розвів в сторони кота і пса дядько Федір. - Давайте я краще буду подарунки дарувати. Ось, Матроскін, тобі відро для молока від твоєї корови.
- Немає більше моєї корівки, - заурчал невдоволено Матроскін. - Пристави судові за борги забрали. Прийшли і прямо з двору мою годувальницю ...
- Так, це тоді було, коли рейдери міські всю нашу простоквашинського землю захопили, - згадав сисадмін Пєчкін. - Тепер тут котеджне селище будують. Скоро і наші будиночки знесуть. А все тому, що сорок років тому Простоквашино в мультиках прославили. Ось тепер все сюди і рвуться. А відро це мені давайте. Ми з Матроскіним потім у ньому бражку поставимо.
- Так, у вас тут, як я подивлюся повний айфон, - дядько Федір дістав з машини подарунок для Шарика. - Тримай, мій старий друг. Річний абонемент у фітнес-центр.
- Ні фіга собі, - здивувався Матроскін. - Мені відро порожнє, а цьому капловухість знову по повній програмі. Велотренажер з боді-масажем!
- Та вже, несправедливо, - погодився з котом сисадмін Пєчкін. - Сорок років тому йому фоторушницю дісталося. Нині цей, як його, боді-масаж.
- А ще солярій, басейн з озоном і спа-процедури, - прочитав текст на абонементі Шарик. - Хоч на старості років поживу по-людськи.
- Так я ж ще не всі подарунки дістав, - заспокоїв Матроскіна і Пєчкіна дядько Федір. - Ось вам, сисадмін, айпод останньої моделі на 32Гб.
- А що, на 64 вже розкупили? - Пєчкін повертали заморську іграшку. - Ну, тепер буде чим вечорами зайнятися. Спасибі, дядько Федір. А Матроскіну?
- А Матроскіну мої тато і мама веліли передати привіт і подарувати тур в Шарм-Ель-Шейх.
- Ну, тепер там всі акули драла дадуть, як дізнаються, що любитель рибки до них у гості завітає, - пожартував Шарик. - Ось ти, дядько Федір, все даріщь нам подарунки, даруєш. А ми тобі чого?
- А ви мені і так вже в дитинстві подарували життя в Простоквашино. Я, може, через це і в люди вибився. Топ-менеджером у великій нафтовій компанії працюю. Весь світ об'їздив, але краще нашого Простоквашино не знайшов!
- Давайте краще будемо Новий рік починати святкувати, - розплакався Шарик. - Наступний 2011 - рік Кота. І тут Матроскіну пощастило.
Дядя Федір дістав з джипа китайську піротехніку. Ракети спалахуючи, висвітлювали засніжене Простоквашино і тут же гасли. Зачаровані Матроскін, Шарик і сисадмін Пєчкін дивилися в небо, роздивляючись вогняні східні візерунки.
А дядько Федір потягував свій «Джонні Вокер» і думав: «І навіщо це я останні роки в Європах відпочивав? Краще нашого Простоквашино нічого на світі немає! »
