Яка була середня тривалість життя в СРСР і в сучасній Росії?

Середньовічна Росія в плані середньої тривалості життя людини не сильно відрізнялася від європейських країн. У середні століття взагалі жили недовго. Чума, віспа, війни, вкрай низький рівень медицини, найвища смертність серед новонароджених (за деякими даними з 10-ти народжених жінкою дітей виживало від сили 3-4), голод, переважання примітивного сільськогосподарської праці, масові нещасні випадки - все це вкупі косило населення в незліченних кількостях.

А от у радянський час було дві різноспрямовані тенденції. Середня тривалість життя населення на загальному тлі репресій («червоний терор», «колективізація», «сталінізм») якщо не знижувалася, то росла черепашачими темпами. Скільки життів, в основному, чоловічих, забрала громадянська війна, плюс революція, плюс колективізація та ліквідація куркульства і буржуазії як класу достеменно невідомо. Голод на Україні, «червоний терор» і т.д. За даними деяких демографів, приблизно 60 млн. чоловік (!) стали жертвами більшовиків до початку ВВВ. Маються на увазі сумарні втрати від голоду, колективізації, класової боротьби, репресії Сталіна, громадянська війна, радянсько-фінська війна.

Доживати до глибокої сивини вдавалося більше жінкам і на тлі безлічі ранніх смертей молодих людей і людей середнього віку (солдати, репресовані, досить висока смертність молодих жінок при заборонених тоді офіційно абортах) статистика середньої тривалості життя в СРСР з 1917-го по початок ВВВ не вельми радувала. У 1917-му році СПЖ по СРСР склало 32 роки, а в 1939-му - 42 роки (джерело: Урланис Б.У. Народжуваність і тривалість життя в СРСР. М., 1963)

Потім в нашій історії сталася найстрашніша війна у світовій історії - Велика Вітчизняна, і країна втратила, за різними підрахунками, приблизно 28 млн. Чоловік. Хтось взагалі називає цифру в 45 млн., Хтось в 26 млн. Начебто зараз офіційна цифра людських втрат СРСР в роки ВВВ дорівнює 27 млн. Чоловік. У переважній більшості, це знову чоловіки, причому молоді, а то й зовсім безвусі, а також мужики середнього віку. Зрозуміло, що на тлі катастрофічних військових і цивільних втрат населення в роки ВВВ середня тривалість життя статистично «впала нижче плінтуса».

Але ось, нарешті, війна закінчилася, потім помер Сталін. Повоєнні репресії вже не були настільки масовими як в 37-му році, і потихеньку приходить відлига Хрущова і далі йде мирний (дивно!) Розвиток радянської держави. У країні немає голоду, будуються міста, немає війни, медицина активно розвивається. Держава бере на себе тягар витрат на безкоштовну медицину, освіту, працевлаштування кожного громадянина. І народ відгукується позитивно на явне поліпшення якості існування: середня тривалість життя в СРСР зростає, і так званий «застій» брежнєвських часів (СПЖ на 1975 вже складає 70 років) благотворно впливає на даний показник.

Люди живуть охоче і довго, народжують дітей, лікуються безкоштовно. Радянська медицина високо цінується не тільки в країні, але і визнається в багатьох куточках світу. Сотні тисяч молодих студентів з усього світу їдуть в медичні, і інші ВНЗ СРСР вчиться на лікарів, вчителів, інженерів. На ті часи припадає розквіт радянського вищої і середньої спеціальної освіти. Люди звикають, що, незважаючи на катаклізми у світі, у них буде робоче місце, аванс і зарплата, комунальні платежі копійчані, а якщо пощастить і набратися терпіння, то рано чи пізно держава дасть цілком комфортну квартиру або кімнату в новому будинку. Так, є дефіцит і продуктів, і одягу, і автомобілів, але народ якось з цим звикається, «крутиться», дістаючи потрібні товари, їздить раз на рік в Сочі або Крим і живе небагато, але цілком гідно, скажімо так.

СРСР, правда, ніс великі людські втрати хіба що на алкогольному фронті, тому як громадяни пили, і пили активно, а кінські дози алкоголю зламають будь-який, навіть богатирський організм. Потім, коли пройшла антиалкогольна компанія Горбачова 1985 -го року, збільшилася не тільки народжуваність, але й середня тривалість життя. Для радянських часів епохи «застою» і до епохи Горбачова характерна стабільність в житті, яка обертається потужним підйомом середньої тривалості життя в СРСР, причому тоді країна входила до 1985-го року в першу десятку країн світу з високою СПЖ (71,4 року).

Але потім той же Горбачов почав валити країну, а громадяни не особливо-то і чинили опір цьому, і гримнули моторошні 90-і роки з масовим вимиранням населення, міжнаціональними конфліктами, чеченськими війнами, морем «паленого» і дешевого алкоголю, кримінальними розбірками і ахів станом , часом злиденним, вітчизняної медицини. Країна знову залилася кров'ю, завалилася трупами молодих і середніх за віком чоловіків (жінки виявилися більш пристосовані до змін і їх гинуло багато менше) і середня тривалість життя на тлі погіршення якості самого життя і ахового стану медицини знову пішла вниз досягнувши 56 років для чоловіків в 1997-му році.

До того ж мільйони молодих жінок виїхали в західні країни, вийшовши заміж за іноземців. Потягнулися туди і дієздатні чоловіки («відплив мізків»), що відбувається і донині. Все це ще більше зостаріло населення, мається на увазі коефіцієнт літніх по відношенню до молодих. А демографічна «яма» 90-х, коли взагалі жінки практично не народжували, якраз зараз починає бити по нашій системі вищої освіти. Адже скоро прийде момент, коли кількість випускників шкіл з повною середньою освітою буде мало не в кілька разів нижче, ніж число місць в інститутах та університетах! Поступай, куди хочеш! Все це відгомони 90-х.

Зараз, з початку 2000-х років, ситуація з народжуваністю виправляється, і хотілося б, щоб тенденція збільшення середньої тривалості життя збереглася і далі. Правда, зростає це параметр не за рахунок масової народжуваності, а за рахунок старіння всього населення в цілому. Те їсть за рахунок збільшення числа літніх людей взагалі. Але все ж жінки народжують, і, сподіваюся, ніяких революцій, репресій, голоду та геноциду хоча б в найближчому майбутньому в Росії не буде. Досить, «наїлися» вже. Хочеться просто тривалого періоду мирного розвитку. А там вже наші діти й онуки будуть вирішувати, як їм жити далі.

Хоча, напевно, і єгипетські громадяни ще пару років тому і не уявляли, що в їх розмірене життя увірветься арабська весна і наступні потрясіння. Десятки тисяч убитих і загиблих в Сирії теж не вважали хвилини до громадянської війни. Світ кипить потихеньку, і як далі все обернеться неясно. Але все ж хотілося б сподівається, що мине Росію чаша черговий братовбивчої війни ...

.

Трохи статистики: У Росії до першої російської революції 1905 року проживало приблизно 135 млн. Чоловік. Максимальне число жителів було зафіксовано в радянські роки, наприкінці існування СРСР, населення всього Союзу досягало майже 290 млн. Чоловік (1991год). Недавня перепис населення Росії 2010-го року дало цифру в 145 млн. Чоловік, правда на початку 20-го століття Російська Імперія була величезна і включала частину Польщі, всю Фінляндію, більшість великих республік колишнього СРСР.

За радянських же час, правда, вже далеко після ВВВ, за часів так званого брежнєвського «застою» була взята ще одна величина - рекордна тривалість життя людей. Зараз вона складає в Росії за даними на 2011-й рік 70,3 року. Для чоловіків - 64,3 року, для жінок - 76,1.