Куди ведуть наноамбіціі?
Коли я читаю про нанотехнології в наших газетах, то хочеться перейнятися повагою до вчених і далекоглядним російським політикам. Особливо до тих з них, що створили Російську корпорацію нанотехнологій (Роснано), яка в якості майнового внеску отримала від держави 130 мільярдів рублів. На інтернет-сайті РОСНАНО можна дізнатися про місію цієї корпорації: переклад країни на інноваційний шлях розвитку і входження Росії в число світових лідерів в області нанотехнологій.
Взагалі-то, нанотехнології - це технології, що оперують з об'єктами, розміри яких, принаймні, в одному напрямку не перевищують 100 нм (100х10 ^ (- 9) м). Термін «нанотехнологія» запропонував Норіо Тонігучі (Norio Taniguchi) в далекому 1974 році. Причому за кордоном розрізняють нанонауки, нанотехнології і наноіндустрію- у нас же про це якось забувають і все іменують нанотехнологіями.
Зараз такі технології починають використовуватися навіть в медицині. Наприклад, в США розробили особливу нановзривчатку, здатну породжувати надзвукову ударну хвилю, яка допоможе доставляти лікарські препарати в злоякісні клітини людського організму. Американці використовували спеціальний нанотермітний композит, що містить металоподібну паливо і неорганічний окислювач, в результаті чого вийшло надзвичайно горюча речовина.
Ще один перспективний напрямок - каскадна фільтрація плазми крові, яка дозволяє видаляти віруси і шкідливі речовини, зберігаючи компоненти крові. У ряді країн (Німеччина, Японія) використовується наддорогі волоконна фільтрація. Використання нанотехнологій (фільтрація на плоских трекових мембранах) на порядок знижує вартість процедури і робить її доступною для кожного пацієнта.
Цілком очевидно, що нанотехнології - це суперскладні наукові дослідження, як теоретичні, так і експериментальні, плюс високоточне виробництво. Для освоєння нанотехнологій потрібні солідні інвестиції, а ще потрібні кваліфіковані кадри, сучасна наукова апаратура, складне промислове устаткування.
А тепер скажіть, у нас в Росії є хоч одна вітчизняна модель стільникового телефону? А персонального комп'ютера? Щось я не пригадаю. Або, може бути, у нас є вітчизняні автомобілі? Назвіть, будь ласка. Якщо ви вважаєте, що це «Жигулі», то мені нічого вам сказати. Чому ж в області нанотехнологій має піти інакше? Звідки ці непомірні наноамбіціі?
До цих пір серйозні книги з наукових дисциплін та фантастика з усілякими зоряними війнами на обкладинці продавалися в різних відділах книгарень. Сьогодні жанрова прірву зникає. Нанотехнології впевнено займають місце зоряних воєн і свідчать про наближення світлої наноери для всіх росіян.
Насмілюся, проте, припустити, що закінчаться наноамбіціі черномирдінського «як завжди»: з'явиться ще один «Челсі» у чергового путінського олігарха, перейде у власність до вихідця з Росії середньовічний замок в якому-небудь англійському графстві, виникнуть плеяди нових академіків. Можливо навіть, що в російській армії будуть прийняті на озброєння «нано-танки». Правда, посадять у них солдатів, заборонених до армії за призовом з якої-небудь сільської глибинки, де погано собі уявляють, що таке «нано».
А досить імовірно, що РОСНАНО закінчиться разом з високими цінами на нафту. Девальвація рубля і економічна депресія подольют масла у вогонь. Навіть Чубайс, не так давно очолив російські нанотехнології, не врятує. Хоч як великі здібності Анатолія Борисовича, є речі не підвладні і йому.
* * *
Був такий радянський фільм «Подвиг розвідника». Пам'ятається, в ньому головний герой, морочити голову німцям (фашистам), вимовляв фразу: «Терпіння, мій друг! Пройде ще трохи часу і щетина на складах вашого батька перетвориться на чисте золото ».
У сьогоднішній Росії щетину успішно замінюють нанотехнології.
