Чому з риса нічого не візьмеш
А в д е й, С о в е с т ь і Ч е р т.
Часто доводиться чути, як людина в своє виправдання зізнається, що його біс поплутав. А чи знаємо ми, що з риса нічого не візьмеш?
Жив собі Авдей, великий-великий начальник, матеріально відповідальна особа, а при ньому була Совість, сувора, престрогая. Вона кроку не давала йому ступити, довіряти нічого не довіряла, так як слухняністю і поведінкою Авдей особливо-то не відрізнявся. Його неодмінно кудись тягнуло, заносило, спокушало. Тому Совісті доводилося щодня, як молитву, нагадувати йому заповіді всіх часів і всіх народів, наставляти його на шлях істинний.
Авдей, як завжди комизився, бив себе в груди і запевняв Совість:
- Ди, ти що! За, кого мене приймаєш ?! Та ми з тобою життя проживемо душа в душу!
На що Совість говорила: - Поживемо-побачимо.
Бігли низкою дні, тижні і ось одного разу Авдей зустрів чарівною краси жінку і, запалився до неї шаленою пристрастю, розмріявся:
«От би з нею на лоно природи ... шалашиком. Пикничок на дві персони. Шампанське. Жайворонки в небі ».
- Що ще за бажання? - Стривожилася Совість і нагадує йому:
- У тебе дружина, діти. Подумай, що люди скажуть. З сорому адже згориш!
Тут з'явився Чорт. Лукавий з лукавих і писклявим голоском говорить, хихочучи:
- Хі-хі-хі! Сором НЕ дим, очі не їсть. Та й взагалі від цього ніхто не вмирав, - і єхидно так запитує Авдєя:
- Та хто вона тобі така, що ти її у всьому слухаєшся?
Совість спокійно зустріла свого смертельного ворога. Вона була впевнена, що Авдей в образу її не дасть, але Авдей з неприхованим роздратуванням промовив:
- Як хто ?! Та так. Совість! Прив'язалася як банний лист.
Чорт тільки цього й чекав. Нашіптує Авдею на вухо:
- Ах! Яка жінка! Яка жінка! За таку і получки не шкода!
Авдей обнишпорив кишені, знайшов кілька рублів на обід і знітився.
Чорт похіхіківать над ним: - Хі-хі-хі! Що це за гроші! Не сміши народ! - І натякає: - У грошей і бути без грошей ... хі-хі, ніхто не помітить.
- Не здумай! - Відмовляє його Совість. - Відклади зустріч на майбутнє.
Чорт почув таке, за живіт схопився і над Совістю потішається:
- Хі-хі! На майбутнє можеш відкласти що завгодно: борг, роботу, але тільки не любов.
Совість стоїть на своєму: - Не смій! Люди засуджувати будуть! Сором і ганьба на всю сім'ю ...
- Замовкни ханжа! - Зикнул на неї Авдей. - Не лізь у мої справи. Без тебе знаю ..., - і запустив руку в державну кишеню.
Чорт святкував перемогу, а Совість говорять згоріла з сорому. Зажив Авдей розкішно, на широку ногу. Він думав, що так і життя проживе за рахунок держави, але його схопили за руку, та так дали по руках, що він виявився далеко-далеко від дому, але зате на повному державному забезпеченні на все життя.
Тільки не радий цьому Авдей. Світло став не милий, а від непросветной туги вовком вити хочеться. Страчує себе так проклинає Чорта, що одного разу поплутав. А Чорт похіхіківать над ним й примовляє: - Хі-хі-хі! Хай буде тобі відомо, що з Чорта нічого не візьмеш.
