До побачення Україні.
Дороги, дороги, дорогі.Какое магічне слово-дорога.Ето рух, це романтика, це постійні откритія.Дорогі нас постійно кличуть у далечінь, до нових відкриттів і новим ощущеніям.Ми не можемо уявити наше сучасне життя без дорог.Оні увійшли в наше життя як що то постійне, як повітря і вода, як небо і земля.
Погоня за романтикою постійно нас штовхає до двіженію.І цей рух ми здійснюємо по дорогах.
Так і героя нашої розповіді, любов до подорожей привела на прикордонну заставу, де то між Україною та Руминіей.Бил відмінний літній день.Очередей на кордоні не оказалось.Пріветлівий український прикордонник задерикувато відкрив шлагбаум і наш герой опинився в незвичайному світі, який називається межа. Смуга перешкоди, яку необхідно було подолати, не вселяла серйозного опасенія.Ето була будочка з двома окошкамі.В одному вікні розташовувалася митна служба, в іншому поліцейська прикордонна служба.Зоркому митному відомству явно не сиділося на робочому месте.Ведомство в цей день було представлено в вигляді капітана митної служби, дами бальзаківського віку, та й причому в теле.Вертя на пальці митну печатку, дама стояла на полотні і з висока оглядала під'їжджають машіни.Удав вибирав собі жертву.Последней виявилися ми.Два рази нас виганяли з митної будочки, що не даючи ніяких об'ясненій.Відімо наші обличчя дамі бальзаківського віку в митних погонах НЕ нравілісь.Но нарешті свершілось.І моторні товсті пальчики інспектора зволили ввести дані про наш транспортному засобі в компьютер.Ура.Но радість була преждевременной.Нам загрожував повний огляд і прохід через рентген установку.За все це відповідав якийсь хлопець у камуфляжі, якого нам і належало найті.Так як половина кордону була одягнена в камуфляж, знайти саме того, хто потрібен нам виявилося зовсім непросто.Но можливо, він опинився в кінці черги, і був в подиві , чому ми були в перших рядах.Но переконавшись, що у нас немає ні горілки ні сигарет, з бридливим виразом обличчя нам був поставлений штамп у обхідний ліст.С цим листом ми вже летіли до нашої митної генеральші, яка з великим спритністю поставила нам своє довгоочікуване друковане згоду на наш виезд.Последнім і заключним етапом, стало спілкування з прикордонними служащімі.Нужно було поставити відмітку в паспорт про проходження кордону, точніше про виїзд з суверенної української государства.Бравим прикордонником виявилася теж дама.Строгая і не виражає словами свої емоції. Ну такий собі командир в юбке.Не знаючі порядок оформлення туристи, як настирливі мухи юрмилися біля її звітного віконця, в надії отримати заповітний штамп.Но не тут то било.Громкім і гучним гарчанням їм пропонувалося пройти до своїх автомобілів і чекати там.Но така строгість , як не дивно, опинилася до порядку причому повному та безоговорочному.Наші паспорта були оброблені за негативне время.С посмішкою та побажаннями приємною дороги були нам вручени.Простори європи перед нами открити.І ось останній рубіж, де молода людина піднімає шлагбаум, бере обхідний лист, і ми заїжджаємо в нашу улюблену бабусю европу.Радушная зустріч нам належить з Румунськими прикордонними властями, але це вже для наступного розповіді тема.
