Depeche Mode. Чи вдається їм встигати за минає модою?
Розігрів публіки був закінчений. Timo Maas покинув сцену. Пауза в кілька хвилин заповнилася гулом передчувають вдячних слухачів. А їх у той червневий вечір 2006 року на варшавському стадіоні Legii зібралася не одна тисяча. Перші ж звуки розрізали повітря лезом знайомого мотиву. Публіка заревів. А в наступний момент я відчув, як одяг на моєму тілі початку вібрувати в такт музиці.
Так почався один з безлічі концертів минулорічного світового турне Depeche Mode - групи-загадки, породила навколо себе пустелі пліток, що з'явилися батьками музичного напрямку synth-pop.
За ще не підтвердженою мною інформації саме вони стали основоположниками створення міксів до вже написаним композиціям. Завдяки цьому сьогодні випущено вже більше сотні альбомів групи. У далекому 1976, коли група тільки почала збиратися, світ ледь починав пізнавати електронну музику.
Багато метри електронної музики всіх напрямків почали творити приблизно в той же час. Легендарні Tangerine Dream, Kraftwerk, Jean Michelle Jarre, Klaus Shultze починали навіть раніше, на початку 70-х. Але все ж у витоках Depeche Mode лежала рафінована електроніка, а стиль диско. Представивши його світу в синтезаторного звучанні, вони сколихнули останні сформовані підвалини в музиці тих часів. Починалася нова ера в музиці.
Стомилися натовп без змови хором наспівувала мотив приспіву «New Life» - композиції 1981 року. Світло над стадіоном погас, і кілька хвилин лише гул наспіву ширяв над головами присутніх. Яскравий спалах прожектора вирвала із тіні самотню постать на сцені.
Мартін, душа гурту, композитор і автор слів безлічі їх творінь, з гітарою прямував до мікрофона. Подякувавши публіку, він повідомив, що «New Life» - це перша пісня, яку вони офіційно написали і випустили. Потім пішло божественне виконання unplugged. Ошелешено я слухав, дивуючись, як можна з простої електронної танцювальної мелодії зробити романтично-сумну річ, від якої очі у багатьох виявилися на мокрому місці.
Мартін Гор (Martin Lee Gore, рід. 1961)
Ніхто не знає, як би склалася доля групи в 1982 році, не піди з неї Вінсент Кларк, основний на той момент композитор DM. Засукавши рукава, Мартін узяв авторство пісень у свої руки. Ви будете вражені музикою і словами Гора. Вони можуть змусити вас впасти в депресію, надихнутися на подвиг, розчавити і в лічені секунди піднести на небеса. Багато музикантів не приховують того, що пісні Мартіна мали на них разюче вплив. Такому впливу зобов'язане поява не одного десятка триб'ютів DM. Саме поява триб'ютів говорить про вищу визнання групи в якості майстрів і вчителів серед мешканців музичного світу.
Тексти пісень Мартіна - під стать музиці. Романтично сумні змінюються міркуваннями про життя і навіть знущальними над християнськими святинями. 1984 шокував публіку появою «Blasphemous Rumours» - пісні, суть якої - в несправедливості Бога по відношенню до тих, хто лише починає жити. У тому ж році пісня була заборонена для мовлення на більшості радіостанцій США, Великобританії і безлічі інших країн. Але пісня надає приголомшуюче дію на музикантів усього світу ще не один рік після свого виходу. У 1991 році лірично аналогічну пісню («Жартівник») випускає нікому тоді ще невідома російська група «Технологія». Ще не раз повертаючись до подібних прийомів, Гор не перестає надто вже вільно розмірковувати на релігійні теми досі (яскравий приклад - «John the Revelator» 2005 року). Можна сміливо стверджувати, що подібні пісні стали атрибутом DM.
Дейвід Геан (David Gahan, рід. 1962)
У той час як турботливі мами містечка Еппінг англійського графства Ессекс любовно загортали чадам бутерброди в школу, примовляючи «... і заради Бога, тримайся подалі від цього Геана!», Дейвід в свої 14 вже панкувати щосили, викрадав автомобілі, графіті стіни маленького містечка, покурював травичку і слухав Sex Pistols... Про цю людину, як і про Мартіна, можна розповідати нескінченно.
За роки існування групи Геан став її символом, голосом і болем.
Дивно зачаровує, зривається на хрипотою голос Дейва з роками став витриманішою, як дороге марочне вино. Усі взаємовідносини в групі, всі злети і падіння, радості і сльози не пройшли без участі Дейвіда. Все, що відбувається в його житті, з разючою точністю накладає свій відбиток на творчість DM, включаючи лірику, музику. Два невдалих шлюбу Дейвіда, героиновая залежність, передозування і дивом врятована реаніматологами служби порятунку життя в 1996 дає привід Дейву переосмислити дещо про своє існування в цьому світі. Курс реабілітації, третій шлюб (цього разу вдалий) - і вже практично нічого, крім пісні 1997 «Sister of Night», чи не нагадує нам про перенесені Геан випробуваннях.
Ендрю Флетчер (Andrew Fletcher, рід. 1961)
Якщо ви коли-небудь надумаєте сказати про те, що Ендрю Флетчер ніколи не грав головних ролей і взагалі якось серенько брав участь на задньому плані життя групи, то остерігся зі словами. Пов'язуючи воєдино всі контрасти, що існували в групі, Енді за довгі роки став її стрижнем, навколо якого згуртувалися складні і різні Мартін і Дейвід. Не володів Флетчер такими винятковими психологічними якостями - можна було б з упевненістю констатувати швидку кончину групи після будь-якої з постійних сутичок її учасників. Стаючи ким завгодно - то тихою гаванню в творчих і міжособистісних бурях цих двох людей, то об'єднуючим початком між ними, Енді ніколи не забував про своє призначення в групі. І якщо Геана можна представити лощеним арабським скакуном групи, то Флетчер в усі часи був тягової конячкою, сумлінно трудящої на музичній ниві і скромно пожинати плоди запаморочливого успіху і популярності. Справжній майстер своєї справи, Енді віртуозно укладає композиторські фантазії Мартіна в канву, звичну для шанувальників гурту.
Різноманітність стилів творчості Depeche Mode досі ускладнює мене у виборі: замислюючись про віднесення їх до того чи іншого напрямку, я найчастіше приходжу до двох слів - «electronic» і «alternative». Цими словами можна описати те, що вже більше чверті століття творить ця нев'януча група, що йде в ногу зі своєю назвою (найбільш поширеним і адаптованим є переклад «Уходящая мода»). Тільки от як їм це вдається? Нехай багато хто говорить, що за модою не наздогнати. Але Depeche Mode це спростували вже не один раз. ]
