Чи можна улюбленої подарувати театр?
Ігор Владимиров народився 1 січня 1919 року, 90 років тому, в Катеринославі (Дніпропетровськ). А через 15 років в Ленінграді на світ з'явилася Аліса Фрейндліх. У неї була знаменита родовід і актори-батьки. Є відомості про те, що художників-склодувів Фрейндліха з Німеччини до Росії привіз Петро I.
Владимиров спочатку закінчив кораблебудівний інститут, а потім, захопившись театром, на подив батьків отримав другу освіту - акторська. У сім'ї Ігоря ніхто не цікавився театром всерйоз.
Батьки Аліси познайомилися в Ленінграді, де разом відвідували драматичні курси театру робітничої молоді (трам). Батько став професійним актором, мати, вимушена виховувати дочку, залишила театр. Але розмови про театральне життя маленька Аліса чула з дитинства. Вибір професії був для неї визначений.
Після школи вона закінчила в рідному місті театральний інститут ім. О. Островського, той же, в якому навчався кілька років тому Владимиров. Коли викладач Борис Вульфович Зон проводжав молоду Алісу на роботу в театр ім. В.Ф. Комиссаржевской, він їй сказав: «Аліса, ви вмієте грати, співати, танцювати. У вас багатогранний талант, гріх всьому цьому не знайти застосування ».
Довгий час Ігор Петрович і Аліса Броньовані нічого не знали один про одного, але потім життя їх сама з'єднала ...
На початку 50-х років головним режисером Ленінградського державного театру ім. Ленінського комсомолу (нині Театр-фестиваль «Балтійський дім») був призначений подає надії молодий постановник Георгій Товстоногов. Товстоногов багато і охоче давав головні ролі акторові Ігорю Володимирового. І хоча він був чудовим театральним актором, його роботи мало хто знає. Більшості глядачів він запам'ятався по кінофільму «Таємниця двох океанів», де створив образ лейтенанта скворечни: високий, широкоплечий, з дитячою посмішкою.
Владимиров починає ставити свої перші спектаклі. Їх відрізняв запал, гумор. У цей час Аліса Фрейндліх майже 4 роки грала в спектаклях, від яких відмовлялася інші актриси. Згадуючи свої перші ролі, Фрейндліх говорила: «Я страшно переживала, до сліз, що не могла зіграти те, про що мріяла. Тепер я розумію, що це все на краще. Щоб бути майстром, треба багато пережити ».
Збіг це чи доля, але свій останній спектакль «Випадкові зустрічі» в театрі ім. В. Ф. Коміссаржевської Аліса Фрейндліх грала під керівництвом Ігоря Петровича. Він ставив спектаклі в різних театрах і грав у багатьох з них, Владимиров був ненаситний, якщо справа стосувалася роботи. Але тут Ігор Петрович перевершив самого себе і зробив блискучу постановку. Причиною тому була Аліса Фрейндліх, в яку він відразу закохався. Ось як потім вона напише: «Я не знаю, як це було. Виникло творче потяг або особисте ... Ця така гримуча і прекрасна суміш - і що тут превалює ... »
Театральне життя в 50-60-і роки в Ленінграді вирувало. Коли з театру ім. Ленінського комсомолу Товстоногова перевели в Великий драматичний театр (БДТ), який не мав популярності у глядачів, Георгій Олександрович запропонував Володимирового піти разом з ним. Той погодився. Скоро стало сенсацією не тільки для БДТ, але і для міста, коли тут вперше стали показувати вистави-мюзикли. Ігор Петрович ставив спектаклі в різних театрах і грав у багатьох з них, Владимиров був ненаситний, якщо справа стосувалася роботи.
Хто знає, як би обернулася творче життя Ігоря Владимирова та Аліси Фрейндліх, якби ... Якби Ігорю Петровичу не запропонували в міськкомі партії стати головним режисером театру ім. Ленсовета. Актриса Фрейндліх отримувала безліч запрошень з різних театрів, її «руки» наполегливо домагався Московський «Современник». Вона ж, пов'язавши своє життя з Владіміровим, пішла за ним, в «його» театр.
Ігор Петрович знав, що її батьки розійшлися, що Аліса ніжно любить батька, знав про її швидкоплинному заміжжі в студентські роки. Вгадав в ній величезний творчий потенціал, яким ніхто з режисерів не зумів скористатися на початку її кар'єри. Словом, він добре розумів, що його молода дружина створена стати чудовою актрисою. А для цього необхідно одне - грати.
Ігор Петрович і Аліса Фрейндліх разом займалися становленням свого «дитини» - театру ім. Ленсовета. З появою в театрі композитора Г. Гладкова майже всі постановки стали музичними. Один за іншим йшли вистави: «Ромео і Джульєтта», «Приборкання норовливої», «Люди і пристрасті», «Дульсінея Тобосская», «Трубадур та його друзі», «Варшавська мелодія», «Гравці», «Таня» і нарешті улюблений усіма «Малюк і Карлсон, який живе на даху». Тільки за 5 років спектакль «Пігмаліон» пройшов близько трьохсот разів.
Тоді в Ленсовета разом з Фрейндліх «лицедіяли» актори М. Боярський, А. Равикович, Е. Соловей, А. Петренко, Д. Барков, Л. Дьячков та інші. Це принесло свої успіхи. «Зайвого» квиточка дістати в Ленсовет було неможливо. Але журналісти невпинно лаяли театр. Критикували спектаклі, режисера, акторів ... Коли театр був на гастролях у Москві, вийшла стаття «Театр однієї актриси!» Непитущий Владимиров від обурення і злості хотів напитися.
Згадуючи той непростий час, Аліса Броньовані скаже: «Мені було складно. Ігор Петрович від мене, звичайно, вимагав більше ніж від інших актрис. Я багато грала, іноді по 20 спектаклів на місяць. Але скаржитися на труднощі не могла, боялася, що вважатимуть це моєї «зірковістю». У 33 роки вона народила дочку Варю, і світ запанував в їхній родині.
Але з часом спочатку творча, а потім і їх сімейне життя дало тріщину. Владимиров ставив спектаклі, але в театрі, за словами, Аліси Брунівни, почалася «пробуксовка». Від Владимирова стали йти актори, а він нікого не зупиняв. Тимчасове «топтання» театру на місці Ігор Петрович ставив собі в провину. Цей великий, як-то по-старомодному красива людина, ніяково твердив: «Ми зійшли з« колії », але тимчасово». Владимиров був до себе нещадний. Він продовжував із завзятістю працювати ...
А в Алісі Фрейндліх щось надломилося. Через 22 роки спільного життя і роботи вони вирішили розлучитися. За 5 років до того, як розпався цей союз, вийшов фільм-спектакль режисера Е. Савельєвої за п'єсою О. Арбузова «Старомодна комедія», в якому головні ролі грали, швидше, проживали Ігор Владимиров і Аліса Фрейндліх. До цих пір не можна без хвилювання дивитися, як люблять один одного ці два немолодих людини.
Аліса Брунівна було близько 50 років, коли вона, безумовна прима театру ім. Ленсовета, на запрошення добре знав її Товстоногова перейшла в БДТ.
Владимиров ж працював у театрі ім. Ленсовета до кінця життя. Ціла епоха - майже 40 років. У 80-ті роки Ігор Петрович відкрив філію Ленсовета - молодіжний театр. Актори, учні Владимирова по театральному інституту, грали на сцені «дорослого» театру і на малій сцені філії. Потім філія стала самостійним театром (у наш час відомий як театр на Фонтанці).
Ігоря Петровича Герасимчука 10 років тому. У фойє театру ім. Ленсовета є меморіальна дошка з барельєфом видатного режисера. Сьогодні в його кабінеті відкрито музей пам'яті Ігоря Петровича. Професор Владимиров брав участь у створенні Санкт-Петербурзької академії театрального мистецтва в рідному місті.
За останні 15 років Аліса Фрейндліх зіграла безліч ролей в БДТ ім. Товстоногова, але жодна з них не стала подією в світі театру, як це було в Ленсовета. На рахунку цієї чудової актриси чимало ролей у кіно. Вона живе у злагоді зі своєю дочкою Варварою, яка теж стала актрисою, улюбленими онуками - Микитою і Анею.
