Вітряна красуня Поліна Бонапарт. Як склалася доля улюбленої сестри Наполеона?

20 жовтня 1780 в містечку Аяччо на Корсиці в небагатій аристократичній родині Буонапарте народилася дівчинка, якій при хрещенні дали гарне ім'я Марія Поліна. Ніхто тоді не міг і припустити, що не мине й двадцяти років, як вона стане найвідомішою з сестер Наполеона, а плітки про її любовні пригоди смакуватимуть при європейських дворах.

Про свої дитячі роки Поліна Бонапарт особливо згадувати не любила, сім'я жила небагато, і дівчинка, звичайно, все це відчувала на собі. Свого знаменитого в майбутньому брата вона бачила вкрай рідко. Наполеон спочатку вчився в Парижі в Королівській Кадетському школі, потім служив офіцером, відриваючи від свого і так невеликого платні хоч якісь гроші, щоб допомагати родині.

Дівчинці було 9 років, коли Наполеон вперше приїхав в тривалу відпустку на Корсику. Саме тоді Поліна Бонапарт щиро прив'язалася до брата. Дитяче захоплення Наполеоном вона пронесла через все життя, можливо, саме тому Наполеон згодом прощав їй дуже багато чого, крізь пальці дивлячись на її бурхливі романи, що доставляли і йому чимало клопоту.

Поліна рано кинулася в бурхливий вир любовних розваг. Коли її ровесниці ще грали з ляльками, вона вже насолоджувалася роллю фатальної красуні. Стрімкий зліт брата до вершин слави і влади привів зовсім ще юну красуню Поліну Бонапарт в Париж, де їй належало вчитися в пансіоні для дівчат з вищого світу. У Парижі вона швидко продемонструвала всю свою любвеобильность і незалежний характер. Ситуацію треба було якось брати під контроль, і Наполеон терміново став підшукувати улюбленої сестрі гідного нареченого.

Спочатку він хотів видати її за депутата Національного конвенту Луї Фрерон, але той втратив політичну вагу, і весілля не відбулося. Потім в женихи був визначений генерал Жан-П'єр Дюфо. Але військова доля мінлива, вже в період підготовки до весілля генерал загинув в Італії. Тоді свій вибір Бонапарт зупинив на найближчий сподвижник, 24-річному перспективному генералі Вікторі Леклерк, обладавшем, до того ж, значним станом. Не без допомоги брата Поліна зачарувала бравого генерала і на сімнадцятому році життя вийшла за нього заміж. На якийсь час вона стала майже зразковою дружиною, народивши через рік сина, названого Дермідом.

Незабаром, давши в розпорядження Леклерка 25 тисяч солдатів, Наполеон відправив зятя в далеку Вест-Індію наводити порядок на повсталий Гаїті (Санто-Домінго). Тоді-то у Бонапарта і виник перший великий конфлікт з сестрою, яка категорично відмовилася плисти через океан. Мабуть, видовище було ще те, коли за наказом Наполеона розгнівану жінку під охороною гренадерів несли на носилках до пристані, де на флагманському кораблі її чекав чоловік.

На Гаїті Леклерк, якого не дарма вважали талановитим генералом, уміло розправився з повсталими, обманом захопивши їх ватажка, якого відправив у Францію. Поліна само швидко змирилася зі своєю долею і стала створювати «власний Париж», благо її чоловік виявився повновладним господарем значної частини багатого острова. На жаль, доля не була прихильною до молодого генерала, на острові почалася епідемія жовтої лихоманки, яка забрала життя багатьох французів, в тому числі і Леклерка.

Поліні довелося повернутися до Франції, чому вона, безсумнівно, була рада. Молода вдова недовго носила траур, а потім знову поринула у світ любовних романів і інтриг. Наполеону довелося підшукувати сестрі чергового чоловіка. На це раз його вибір зупинився на шалено багатий аристократ, італійською князя Камілло Боргезе. Уже в листопаді 1803 Поліна стала княгинею Боргезе, а її чоловік отримав посаду намісника П'ємонту. До дружину вона швидко охолола і стала знову вести звичну для себе життя, благо знайти серед темпераментних італійців гідних коханців було неважко. Єдине, що ненадовго затьмарило її життя, смерть в 1804 році сина Дерміда.

Чоловік з поведінкою Поліни змирився, а Наполеон, щоб зробити її більш незалежною, подарував сестрі герцогство Гуастальское, давши їй титули принцеси і герцогині. Нові піддані бачили свою герцогиню нечасто, їй подобалося проводити час в Парижі чи в Римі, де в її розпорядженні було прикрашене творами античного мистецтва палаццо Боргезе. Поліні настільки сподобалися антики, що вона і себе вирішила увічнити в образі прекрасної Венери. Те, що скульптор Антоніо Канова буде ліпити її голою, Поліну не хвилювало. Коли одна з дам запитала її, як вона могла позувати скульптору без одягу, Поліна, не бентежачись, відповіла: «А чому б і ні? Було не холодно. У студії топилася піч ».

У 1810 році у Поліни сталася чергова сварка з братом. Мабуть, виною була звичайна жіноча ревнощі, вона не поділила Наполеона з його новою дружиною Марією-Луїзою Австрійської, яку намагалася «наставляти на шлях істинний». У цій ситуації брат опинився на боці своєї законної дружини. Але ці чвари не охолодили прихильності Поліни до вінценосному братові. Коли в результаті авантюри з походом в Росію Наполеон позбувся трону, сестра стала для нього самим вірним помічником.

Поліна домоглася дозволу відвідувати брата на острові Ельба, де надовго затримувалася, намагаючись хоч якось скрасити сумовитий побут Наполеона. Тут вона вперше у своєму житті виявилася залучена не в любовну, а в політичну інтригу, ставши діяльної учасницею змови. Поліна Бонапарт навіть пожертвувала своїми коштовностями, щоб організувати втечу Наполеона з острова. Нове владарювання Наполеона виявилося недовгим, знамениті сто днів закінчилися нищівною поразкою при Ватерлоо. Після чергового арешту брата Поліна намагалася домогтися дозволу супроводжувати його на острів Святої Олени. Але, пам'ятаючи про її роль в попередньому змові, їй у цьому було відмовлено.

У Парижі місця для опальної принцеси не знайшлося, і вона, скориставшись прихильністю папи Пія VII, повернулася до Риму, де продовжила звичну для себе життя. Їй довелося витримати судову тяжбу з Боргезе, вимагали розлучення. Як не дивно, суд виявився на боці Поліни, підтвердивши її право роздільного проживання від чоловіка, але зобов'язавши того виплачувати їй щорічно по 20 тисяч франків і надати у власність палаццо Боргезе.

У 1821 році, вже будучи тяжко хворий, вона помирилася з законним чоловіком, але разом з Боргезе жити їй залишалося недовго. Лікарі знайшли у Поліни прогресуючий рак шлунка. Стан Поліни погіршувався, лікарі безпорадно розводили руками. З близьких родичів до вмираючої встиг приїхати тільки молодший брат Жером. У присутності брата і чоловіка 9 червня 1825 Поліна Боргезе, більш відома як Поліна Бонапарт, відійшла в інший світ.

Відповідно до заповіту, ховали Поліну Бонапарт в закритій труні, поряд з яким поставили її знамениту статую в образі Венери. Посмертна воля Поліни була виконана, у пам'яті людей вона так і залишилася молодою, чарівною і незалежною.