Такі різні останні деньки мого літа.

Кінець серпня. Засумувалось, чому то в ці останні літні дні ...

До початку мого шкільного життя ставало нудно й сумно в ці дні тому, що друзі-школярі їхали від бабусь-дідусів, покидали село, де ми активно проводили, практично, все літо. За винятком тих днів коли батьки забирали своїх замурзаних і вже засмаглих чад на південь. Тоді так говорили «Їдемо на південь!»

Пам'ятаю ці дні перед Першим класом. Як ходила і потирає ранець, гладила форму- хотілося скоріше одягнути і стати школяркою. Потім святкова лінійка, білі бантики, великі гладіолуси (чому то батьки не подумали, що вони, майже, в мій зріст і мене бовтало від їх тяжкості). Запах фарби в школі - цей запах запам'ятався саме, як запах Першого вересня. І з кожним наступним роком все більше хотілося в ці дні, що б було 1 вересня і відразу 25 травня. Можна було ще новорічні канікули залишити, все таки Новий рік! Як хотілося стати дорослою.

Через енну кількість років 28 серпня я дізналася що чекаю дитину. У нас був тиждень що б прийняти остаточне рішення. І я рада, що тоді прийняла правильне рішення, і через 7 років вже моя дочка не могла дочекатися 1 вересня! Вона всю ніч скочила, все боялася що проспимо, або будильник не почуємо, а у неї ж свято! Тепер сміється, коли згадуємо ту ніч.

Зараз у неї вже й інститут позаду. А я все згадую ті останні дні мого літа.

До речі, треба подзвонити улюбленій вчительці.