Уїнстон Черчілль. Якими були його дитячі роки?

Черчілль народився семимісячним, під час балу, який був влаштований його майбутньої бабусею в Бленхеймском замку, родовому маєтку роду Мальборо. Матушка Вінстона, незважаючи на «цікаве» положення, бал пропускати не захотіла. Хлопчик народився в дамській роздягальні, на повалених в купу пальто, куди майбутня мати ледь встигла добігти після бурхливого туру вальсу.

Незважаючи на ранню появу на світ, рудий немовля виявився дуже крикливим, активним і досить міцним. Хто тут поквапився - сам хлопчик, поспішаючи народитися, або майбутні його батьки, які не дочекалися вінчання - висновків робити не будемо, залишимо цей факт історії. Адже важливо не те, КОЛИ Уїнстон народився - а те, що він НАРОДИВСЯ.

Мати майбутнього світила політики і пера, уроджена Дженні Джером, була дочкою американського мільйонера, визнаною красунею свого часу, і припадала далекою родичкою тоді ще нікому не відомому Франкліну Рузвельту. Її норовливий і незалежний характер почасти визначало багатство батька, адже саме він наполіг перед весіллям, що капітал Дженні буде незалежним від чоловіка. Можливо, що на характер вплинуло і наявність індіанської крові в жилах дівчини - за переказами, серед предків роду Джерома були ірокези. Цей факт, втім, не підтверджений історичними документами. Одне можна стверджувати сміливо - у зовнішності красуні чітко проглядали креольські риси. Крім того, вона була не обділена розумом, гостра на язичок, екстравагантна і товариська.

Батько Вінстона, Рендольф Черчилль, був третім сином сьомого в династії герцога Мальборо. За англійськими законами, володіння і титул успадковує старший син - іншим доводиться задовольнятися тільки гучним ім'ям і пробивати собі дорогу в життя самостійно. Для цього у знатних володарів імен, але не титулів і станів, було два основних шляхи - військова служба та політика. Рендольф зробив ставку на політику і не прогадав. Знатне ім'я, зв'язку та природні здібності допомогли йому висунутися в перші ряди англійської політичної еліти.

Одруження на багатою і красивою спадкоємиці американського мільйонера ледь не завадила кар'єру політика. Пристрасть між Рандольфом і Дженні спалахнула стрімко, і вже через три дні після знайомства послідувало оголошення про заручини. Члени благородного сімейства герцога Мальборо були проти нареченої без титулу, поставивши весілля під заборону, поки син не отримає місце в парламенті.

Рендольф виграв вибори, а принц Уельський після подорожі до Америки склав вельми високу думку про сім'ю Дженні, забезпечивши тим самим підтримку її кандидатури в подружжя Рандольфа. Весілля відбулося, наречена отримала титул Леді Рендольф Черчилль, і першим плодом цієї любові став Уїнстон.

Тим часом новоявлену леді Дженні в родовому маєтку Черчилля не любили. Вона перевершувала багатьох не тільки красою, але й розумом, та й її незалежність дратувала благородне сімейство. Старша герцогиня, бабуся Унінстона, відкрито заявляла, що не потерпить, щоб «цей недоносок» успадкував титул герцога.

Цього і не сталося, в сім'ї старшого брата Рандольфа, восьмого графа роду Мальборо Джорджа Чарльза Спенсера-Черчилля, єдиною дитиною був син, згодом передав титул своєму старшому синові. Заповіт старшої герцогині відбувся. Уїнстон залишився без наслідного титулу.

Хлопчик ріс здоровим балакучим дитиною, хоча й без особливої уваги з боку батьків - вони майже не займалися вихованням сина. Головним його другом, порадником і помічником у дитинстві була няня на прізвище Еверест. Любов до неї Черчілль зберіг на все життя - портрет няні був невід'ємним атрибутом у всіх його робочих кабінетах.

Навчався Вінні (саме так називали його в дитинстві) погано. Гувернантки, вчителі і навіть батько вважали його безнадійно тупим і бездарним. Він не розумів математики, не міг освоїти класичні мови. Його промова була плутано і невиразною, він заїкався і шепелявив. Однак характер мав впертий, був самовпевнений, гордовитий, і мав дуже хорошою пам'яттю.

Захопленням юного Черчілля були ігри в військові битви. Його дитяча колекція іграшок становила близько півтори тисячі олов'яних солдатиків, і він разом з братом годинами розігрував битви.

У віці семи років його визначили в підготовчу школу для дітей із сімей аристократів, де він вперше зіткнувся з вимогами дисципліни. Впертість і порушення правил дисципліни зіграли погану роль - він не раз був висічений різками ... Коли це виявила няня, котра приїжджала провідати дитини, її перевели в іншу школу. Але спогад застрягло в пам'яті міцно-міцно: пройде більше десяти років - і вісімнадцятирічний Уїнстон повернеться в цю школу, щоб звести рахунки з кривдником. Помста не відбудеться - школа на той час виявиться закритою, а вихователь, який доклав різки до м'якому місцю Вінні, вже давно покине цей світ.

Планувалося, що після підготовчої школи Уїнстон буде вчитися в Ітоні, знаменитої престижної закритій школі. Але батьки побоялися, що він не впорається з високими вимогами і суворою дисципліною, і віддали Вінні в Херроу (у цій школі теж навчалися діти аристократів), в армійський клас, де вимоги до знань були м'якше.

Однак і в Херроу Уїнстон вічно був останнім в класі - і по успішності, і по дисципліні. При цьому як і раніше залишався самовпевненим і гордовитим. Одного разу директор школи зробив йому зауваження: «Черчілль, я маю серйозні підстави бути тобою незадоволеним» - на що той холодно відповів - «а я, сер, маю дуже серйозні підстави бути незадоволеним вами».

Батько Черчілля хотів бачити сина юристом, але дитяче захоплення військовими іграми сформувало іншу мету - вступ до піхотне училище. Правда, там була потрібна серйозна підготовка і знання, яких у Вінстона не було. І він вступив до кавалерію, де конкурс був значно нижче. Кавалерія була, м'яко кажучи, не найпрестижнішим підрозділом. Батько Вінстона був засмучений, і висловив думку, що толку з сина не вийде.

Всупереч прогнозам батька, толк з Вінстона Черчілля вийшов. Його роль політика у світовій історії широко відома. Його промови - приклад вищого ораторської майстерності. Його книги та публікації принесли йому неабияку стан, у тому числі Нобелівську премію. Його жарти досі присутні чи не у всіх цитатник. Він прожив 90 років, і залишився найбільшим британцем в історії.