Яке знайомство може стати найеротичнішим? Розповідь

У барі залишилося лише двоє відвідувачів - вельми нетверезих мужиків. Але вони ще «тримали удар», спиртне ще влазило в їх організми. Природно, вони потягнулися один до одного. Поговорити більше було ні з ким, якщо тільки не вважати лежачого під одним зі столів прицмокує уві сні суб'єкта. Їх залишилося двоє розумних, що йдуть, так би мовити, по лезу бритви масивної п'янки. Вони перезирнулися, і один з них, рудий, невеликого зросту, в дорогому костюмі, з золотими запонками і швейцарськими годинниками у формі серця піднявся і попрямував до столу іншого бійця. Він же по ходу замовив пляшку текіли офіціантові.

Інший був широкий у плечах, явно високий, волосся мав рідкісні, одягнений був недбало і навіть бідно. Зовні він був схожий на атлета у відставці, сильно питущого. Вони познайомилися. Того, що був мініатюрний і респектабелен, звали Юрієм, потертого же життям спортсмена - Гришею. Вони сіли один навпроти одного і повели багатозначні бесіди. У барі працював телевізор, і почалося якесь ток-шоу про те, як люди зустрічаються, знайомляться, одружуються.

-А ти одружений? - Запитав Юрій колишнього спортсмена.

-Був одружений, був.

-А як познайомився-то? Розкажи, чи що!

-У-у, у мене знайомство з моєю красунею дуже романтичне було! Ми, можна сказати, з нею в польоті познайомилися!

--Стюардеса, што чи що?

-Та ні! Вона стрибок робила з брусів. Ну, знаєш, такий снаряд спортивний. А вона в мене гімнастка! Красуня була! Я теж в цьому залі тренувався. Пам'ятаю, глянула вона мені тоді в очі, а я їй, так ми обидва і застигли! Неначе полум'я між нами промайнуло, розумієш! Їй кричать: «звільняй снаряд!», Йди, мовляв, на «фіг» звідси, дай іншим тренуватися! Вона і стрибнула з нього, з переворотом, так красиво, і в стрибку моє обличчя ще раз побачила. Відразу ж «закохалася» у мене! Так вона мені сама потім розповідала, після весілля ужо ... Одружилися. Та не склалося потім. Вигнала мене вона, я у мами давно тепер на кухні живу. А так все романтично починалося!

-Нда-с, красиво! Романтично! Особливо знайомство! - Щиро позаздрив Юрій та затягнувся пахучої, товстої, дорогий сигарою

-А ти теж одружений, як я бачу, Юрик! Тепер твоя черга розповісти ...

Юрик взяв у руки пляшку текіли, розлив по чергової порції. Вони підняли келихи.

-Ну, за наших жінок! - Продекларував Юрик і мужики махнули по чарочці, закусили нарізаними лимонами. Юрій помовчав, втупився кудись удалину, прожував котлету і почав свою розповідь:

-Ми стояли з нею оголені. Вірніше, вона була в купальнику, а я в плавках. Я бачив її на тлі синього моря, по якому сонячними зайчиками грали відблиски. Стояв спекотний липневий день. З моря дув прохолодний бриз. Мелодійно, я б навіть сказав музично, кричали над головами чайки. У повітрі пахло водоростями і каштанами. Я дивився на її фігуру на тлі гребінців морської хвилі. Вона була прекрасна! Знаєш, її гнучкий стан нагадував струнку берізку середньої смуги Росії, її опуклості під ліфчиком були схожі на два стиглих яблука в осінньому яблуневому саду. На голові у неї був пов'язаний зелений хусточку, який так гармоніював з її зеленими очима ...

-Як романтично! - Гриша перебив оповідача мрійливо, - як сексуально! Найеротичніше знайомство! Давай вип'ємо за романтику!

Мужики пропустили ще по одній.

-Ну! Розповідай далі, друже! Розповідай!

Юрій поправив золоті запонки на своєму дорогому чистошерстяні костюмі і мрійливо продовжив:

-А вона дивиться на мене! Такими очима! Ти не дивись, що я масенькій, у мене м'язи тоді були ого-го! Жарко. Липень. По мені, по ній, біжать маленькі струмочки поту, роблячи наші оголені майже тіла блискучими. Навколо нас ростуть квіточки. Не знаю точно, як їх називають, але вони такі маленькі, з безліччю блакитних пелюсток і рожевим бутончиків. Я нахиляюся, зриваю один з них, маленький такий, і показую її. Я посміхаюся. Вона ж майже кричить мені:

-Ну, йди ж до мене! Немає сил більше терпіти! Іди! Встав мені! Допоможи! Бачиш, я вся горю! Я вся в поту!

-Так прям відразу і покликала ?! Прям відразу ?! - Засумнівався Григорій.

Юрій тільки лише кивнув у відповідь.

-Ай - да жінка, ай да смілива! - Захоплено уклав колишній атлет, - ну, продовжуй!

-Тільки чоботи її кирзові мені тоді не сподобалися в ній! А все інше - супер! Та й незабаром нам все знайомство романтичне спорту, Гриша: вийшов з будинку господар і закричав:

-Ви все лайно відкачали, работнички!

Я відразу кинувся до своєї майбутньої дружини допомагати їй шланг у вигрібну яму засовувати. А то вона стояла з ним в руках, а опустити його в «лайно» цуралася!

-Які кирзові чоботи ?! Який шланг ?! Яке «лайно» ?! - Очманілий Гриша занервував.

-Так асенізатором я тоді тільки почав працювати! У курортному місті, що на Азовському морі. Перший день робочий у мене був. Напарницю мені дали. Їздили ми з нею на машині з бочкою, а на бочці напис «асенізаторські». «Лайно» ми з вигрібних ям на садових ділянках і приватних будинках через хобот в цистерну викачували! Ми бригадою асенізаторів були офіційно, екіпаж, так би мовити, машини бойової! Так і познайомилися. Спека стояла, в одязі працювати було неможливо! Зрозумів тепер?

Гриша сидів і, витріщивши очі, дивився на оповідача. А Юрій продовжив:

-Ми тоді перший день працювали. Потім любов виникла, викупили поступово машину цю, потім попрацювали ще, дали нам люди гроші, закупили ми ще кілька машин асенізаторських, потім будівництво всюди почалося, наші послуги всім потрібні стали, ми з жінкою фірму свою організували, потім ще одну, потім крім « лайна »стали туризмом займатися. Зараз ми не останні люди в бізнес - колах міста, я скоро у депутати балотуюся. Дружина по закордонах їздить. А мені і тут жити подобатися. Любов же переможе нас так і збереглася! Ось така еротична знайомство у мене з дружиною вийшло!

Гриша мовчав. А Юрій налив ще текіли в келихи і підняв тост:

-Ну, за самі різні знайомства між чоловіками і жінками!