Що роблять з дітьми шкільні "іграшки"?
Кожна мати бажає для своєї дитини хороше майбутнє. І мама Вадима не стала винятком. Тому, щоб син закінчив школу з кращими знаннями, в 10 клас вона перевела його в більш сильну школу. Його мама навіть не могла собі уявити, чим могла закінчитися її турбота.
Вадим відразу ж знайшов собі друзів, які любили розважатися в підвалі школи. Кожен день компанія дівчисьок і хлопчиськ випивали, курили «травку». Звичайно, щоб не виділятися, Вадим також все це перепробував. Тому на пропозицію подихати клеєм, він не відмовився. «Думав, що сильний - подихаю і кину» - згадує Вадим. Довго після цього хлопець шкодував, що не сказав ні.
«Друзі» одразу пояснили, що можна користуватися і фарбою, і бензином. Два дні Вадиму було жахливо погано, але все одно 7 осіб знову зібралися в підвалі школи і прийняли по дозі. Через деякий час однокласники кинули дихати клеєм, що і Вадиму радили, але у нього вже почалося інше життя.
Цілий рік він сам дихав клеєм в підвалі свого будинку. Для нього це було допінгом у спорті, на танцях. Прийнявши дозу, Вадим відчував, що всі його невдачі й прикрості залишають його і життя стає яскравою і барвистою. Добами він жив на будівництвах, у підвалах, поки не закінчувався клей, а потім починався пошук грошей, щоб купити ще. Тому хлопцю нічого більше не залишалося, як продавати речі з дому.
Два рази мати возила сина в наркодиспансер, але лікарі лише скрушно говорили, що для токсикоманів немає ліків, і радили спробувати кинути. Медики розповіли, що клеєм максимум можна дихати 5 років, а потім можуть бути трагічні наслідки: хвороби дихальних шляхів, напади серця і навіть смерть. Вадим з радістю пішов би їх порадою, але не міг вийти із залежності. Він ридав від болю в легенях, від опіку на губах поки не дихав клеєм. Щодня йому здавався останнім. Тим більше що його друг через це ж покінчив життя самогубством. Давно вже Вадим перестав отримувати задоволення. Клей для нього тепер був, як знеболюючі ліки. Його денна норма стала - літр клею.
Порятунком хлопця була мама. Завдяки їй, він потрапив у пратестанскую церкву, де були така ж, молодь, як він. Постійно він відвідував збори і, на подив усіх, Вадиму стало легше. Звичайно, не відразу він кинув (ще багато разів він повертався до токсикоманії), але це послужило першим кроком до його зцілення.
Тепер вся ця історія залишилася в минулому. Датою його нового народження він вважає 5 травня 2003 року. Сьогодні він пише пісні, і потім сам їх виконує, а також вже випустив збірку своїх віршів.
(Ім'я героя змінене з етичних міркувань)
