Як спілкуватися з маленькою дитиною?
«У наш час такого не було!» - Згадують про своє дитинство ще досить молоді мами. А у наших дітей і іграшки, які завгодно, і відеотека мультфільмів, комп'ютерні ігри, ілюстровані книжки і все, що тільки можна придумати для свого улюбленого чада. Грай - не хочу!
При цьому малюки займатися самостійно часто не хочуть або не вміють. Всі «мама» і «мама». Пограй, почитай. А мами сердяться - чому їхні діти не грають самі, адже все є? А й справді, чому?
Гра з дитиною - це не просто веселе проведення часу. Гра - це головне заняття дітей після 2-х років. Що ж ще робити, як не грати? Але раптом з'ясовується, що з іншими дітьми грати не так вже й хочеться, та й не дуже виходить. А з ким же тоді? Звичайно ж, з дорослими - мамою, татом, дідусем, бабусею. З тими, хто теж хоче грати, заглибившись у дитинство, емоційно розкріпачитися, просто весело провести час.
Але, на жаль, багато батьків кажуть, що не вміють «так грати», і не грають з дітьми зовсім. А грати з дітьми не просто потрібно, грати - необхідно. Адже життєво важлива потреба дітей від року до 3-х - це необхідність в дорослій людині як у партнері по грі. А, як відомо, потреби потрібно задовольняти. Адже якщо дитина скаже, що хоче їсти, будь-яка мама, незалежно від того, чи вміє вона добре готувати чи ні, нагодує свого малюка. А потреба гри з дорослими не менше важлива для психологічного здоров'я малюка, ніж їжа.
Ігри буваю різними. Для дітей від року до 1,5 років - візуально-маніпуляційні (матрьошки, піраміди, ігри з водою і сипучими матеріалами і т.д.). Ближче до двох років малюки проявляють все більший інтерес до рольових ігор - варимо суп, годуємо ведмежати, лікуємо зайчика, наряджає ляльку і т.д. А після трьох років починає розвиватися сюжетно-рольова гра - ведмедика годуємо, йдемо в гості, а потім в магазин за покупками і т.д.
Отже, що ж ховається під усім відомим дитячим «Мама, пограємо!»? Це бажання задовольнити основні потреби віковій категорії від року до 3-х років:
Потреба в доброзичливій увазі, яке відчувають усі діти. Дитина навіть може погано поводитися, щоб отримати це увагу. І чекає він саме уваги, з обіймами, поцілунками, приємними словами, різними емоціями, а не тільки присутності дорослої людини. Дуже важливо, щоб в момент спілкування увагу дорослого не розсіюється (за звичкою) на вміст каструлі, телевізор, телефон, а концентрувалася виключно на дитині.
Потреба в батьку як у партнері по грі. Хочемо ми цього чи ні, але дитина бачить в нас об'єкт задоволення своїх потреб.
Потреба в спільній роботі з дорослими. Разом посадити кімнатні рослини, зробити вінегрет, розвісити білизну, помити батькові машину. Та й яка різниця, що - головне, разом.
Важливо весь час підтримувати зв'язок з дитиною. Використовуйте все те цінне, що виражає вашу любов до малюка, створюючи атмосферу нерозривному зв'язку з ним. Встановивши контакт, «озбройтеся» всім, що допомагає в цьому, і продовжуйте пошук способів зблизитися, якщо не отримуєте бажаного результату. Так ви виробите власну систему поведінки, що дозволить вам з малюком стати ближчими один до одного.
