Дитячі гроші: навіщо, коли і скільки?
Чи потрібні дітям гроші? Думки у батьків - самі протилежні. Від прямого заперечення потреби, мовляв, батьки і так всім забезпечують, а гроші дитячі нічого, крім неприємностей, не принесуть, до повної відсутності будь-яких обмежень.
Яку позицію вибрати - батьки вирішують самостійно, залежно від своїх поглядів і матеріального становища. Ще є чимало сімей, в яких проблема кишенькових грошей проблемою не вважається за тривіальної причини - грошей просто немає. Одягнути, взути да нагодувати б, а вже вишукувати гроші на розваги - явно зайве.
У багатих, забезпечених сім'ях теж чимало противників забезпечення дитячих витрат. Але причина - прямо протилежна. Надлишок матеріальних благ діє на чадо развращающе, і так як сир у маслі катається. Якщо вже йому й треба що-небудь ще, нехай сам покрутиться і знайде можливість оплатити свої примхи.
Зате різночинці з середнього класу іноді зі шкіри геть лізуть, щоб було «все як у людей» і в цьому прагненні готові «відстібнути» своїм нащадкам такі суми, які «багатіям» і не снилися.
Можна сперечатися, в якому віці і в яких розмірах у дитини є потреба в грошах. Але в деяких країнах законодавці вже посперечалися за своїх громадян і визначили, коли і скільки грошей потрібно дітям.
У Німеччині за невиплату дитині «кишенькових» можна поплатитися. Законом передбачена відповідальність за такі «діяння» у вигляді штрафу. Шестирічкам батьки зобов'язані виплачувати «грошове забезпечення» в розмірі половини євро на тиждень. «Зі стажем» «зарплата» зростає. Через рік - уже два євро, після першого ювілею - дванадцять. А п'ятнадцятирічний тінейджер може претендувати на тридцятку.
З точки зору пристосування дитини до реалій нашого життя освоєння ним грошових відносин можна тільки вітати. Гроші вчать втихомирювати свої потреби, планувати життя, контролювати імпульсивні вчинки.
Власні гроші в кишені дозволяють приймати самостійні рішення і накладають відповідальність за їх реалізацію. Вибір між жувальною гумкою і іграшкою готує дитину до більш важливих виборів в звичних дорослим умовах обмежених ресурсів.
Вважається, що шість років - ідеальний вік для «знайомства» з грошима. Поява «власних фінансів» можна обставити святково. Разом виберіть гаманець і покладіть в нього перші грошики. Розкажіть дитині, навіщо гроші потрібні взагалі. Надалі не соромтеся обмежувати запити і пояснювати йому, чому та чи інша річ не може бути куплена.
Через рік діти вже цілком здатні робити самостійні покупки. Не журіться з приводу витрат на даремний китайський ширвжиток. Мета не в тому, щоб придбати потрібну дитині річ, а в тому, щоб надати йому можливість самому розпоряджатися грошима.
Іноді батьки переводять дитину «на відрядність». Отримав відмінну оцінку, вимив посуд - отримай грошовий еквівалент. Методика досить спірна. Можна виростити індивіда, який без відповідної оплати не тільки нікому не стане допомагати, а й взагалі пальцем не поворухне.
Не варто забувати про небезпеки, «підстерігають» дітей на вулицях міст. Для підлітка «круті» кишенькові гроші - це не тільки засіб виділиться із загальної маси, а й можливість передчасного знайомства з багатьма «забороненими плодами». Все добре в міру.
Корисною може виявитися практика «цільових» грошей, коли видається якась сума під певні витрати, наприклад на мобільний телефон, інтернет і т.д. Отримав необхідну і «крутись, як хочеш».
Якщо вирішили видавати дитині гроші, постарайтеся робити це регулярно і своєчасно. Ви не держпідприємство, не варто затримувати «зарплату». Будь відстрочка - поганий приклад ставлення до фінансових зобов'язань.
Виплативши домовлену суму, не робіть послаблень. Батьків - не страхова компанія і не повинні покривати непередбачені витрати. Можливо, донька чи син наступного разу згадає, як неприємно залишатися без грошей, витрачених даремно.
Удачі вам і вашим «тринькати». ]
