Про що хоче нагадати людям привид з піонерського табору?
З часом все забувається. Не виняток і Чорнобильська трагедія. Люди все рідше згадують про небувалу катастрофу, чому свідчення - черговий щорічний «Чорнобильський шлях», що пройшов в Мінську 26 квітня 2009 року. Захід, колись збирав десятки тисяч учасників, цього року привернуло увагу всього пари сотень людей. Але є сутності, з людьми незгодні. Іноді вони намагаються щось сказати, нагадати нам, смертним. Про що?
У Калинковицький район Білорусі є село юровичь, що привертає увагу істориків вже майже сто років. Прямо в центрі села знайдена стоянка стародавньої людини, трохи віддалік - тисячолітнє городище, а поруч з ним - старий єзуїтський монастир. Археологам в селі копати - НЕ перекопати, роботи ще не на один десяток років. Регулярні експедиції незмінно знаходять якісь цікаві давнини.
Студенти-історики рвуться на розкопки ще й для того, щоб на власні очі побачити місцеву визначну пам'ятку останніх років - чорнобильську дівчинку, привид, що оселився в цих місцях після аварії на Чорнобильській АЕС.
За легендою примара з'явився внаслідок драматичних подій, що трапилися в навколишньому піонертаборі після катастрофи. Руїни табору і сьогодні можна оглянути, хвилин п'ятнадцять прокрокував по лісовій покинутій дорозі. Років двадцять нею вже ніхто не користується, як і самим піонертаборі.
У 1986 році перший заїзд був організований звичайним порядком і піонери «Відпочивали» до тих пір, поки не перевірили рівень забруднення місцевості. Виявилося, що дітям відпочивати там ніяк не можна, і табір евакуювали.
Як водиться, все було організовано в поспіху. Не встигли толком зібратися дітей швиденько завантажили в автобуси і в супроводі військових відвезли разом з вихователями та адміністрацією. Але сталося так, що про одну дитину забули.
Дівчинка з молодшого загону виявилися замкнені в сушарці разом з подругою - табірної дворняжкою. Про причини легенда замовчує, можна тільки припускати, чи то ув'язнення було однією з дитячих пустощів, чи то наслідком невгамовної завзятості когось із «вихователів».
Кажуть, що бідолаха була дитбудинку, тому ніхто довго не згадував про пропажу. Поки схаменулися - було вже пізно: дитина зникла, не знайшли навіть тіла. А через кілька років місцеві жителі стали зустрічати поблизу колишнього піонертабору примарний, супроводжуваний дворняжкою силует немічної дитячої фігурки в нічній сорочці.
Сьогодні нікому з місцевих привид не докучали, і люди, побачивши привид, не звертають на нього уваги. Але цікавим розповідають, що шукати дівчинку не треба: якщо залишитися ночувати в якомусь покинутому будинку, то через ніч-другу привид обов'язково з'явиться, щоб попросити напитися. Ближче до заходу напівпрозору тінь можна зустріти в околицях покинутого табору поблизу озера, куди заїжджі археологи ходять купатися.
Все б нічого, привид і примара, хіба мало незрозумілого на світі. Навіть цікаво, буде потім що розповісти. Але є одна особливість. Привид «любить» нових знайомих. У зустріти його вперше є всі шанси «продовжити знайомство». Повторно привид приходить по ночах. Його не зупиняють міцні запори або сільські охоронці - ланцюгові собаки. Останні, до речі, при нічних візитах в жаху ховаються у своїх будках, що не висувався, поки привид не втече.
Іноді програма візиту обмежується стуком у двері чи вікна. Але буває, що дівчинка в цілковитій тиші з'являється в кімнаті, метається з кутка в куток, наче намагається щось сказати. Причому добре розглянути її ще нікому не вдалося, якимось чином тінь завжди опиняється в полі бічного зору.
Кажуть, що примари шукають спочинку. Що ж треба розповісти людям чорнобильської дівчинці для здобуття спокою? Чи стане коли-небудь відома її таємниця?
