Пропонується вихід з кризи
Відомо - гроші в Білорусі знецінюються. Вони мали вже дві деномінації (1994 - в 10 разів, 2000 - в 1000) і дві девальвації (2009 - на 20%, у травні п.р. - на 56%). За першу половину 2011 року офіційний курс білоруського рубля впав по відношенню до долара США на 64.83%, до євро - на 80.44%, до російського рубля - на 80.22%.
За 20 років суверенітету Білорусі (з червня 1992) курс білоруського рубля офіційно знизився до долара США з 1,692 до 5000 рублів (на 20.07.2011 р), з урахуванням двох деномінацій - в 29,5 млн. разів! Більшим, ніж у Білорусі, темп знецінення національних грошей за останні 20 років був лише в одній країні світу - в Зімбабве, через що її влади у 2009 році оголосили про тимчасове припинення обігу національних грошей, офіційно дозволивши поки ходіння в країні валют інших держав .
Ціни ростуть, зарплати не збільшуються. У чому причина?
Ми часто нарікаємо, що живемо не за коштами, споживаємо більше, ніж виробляємо. Але чи так це?
Як відомо, обсяги виробництва валового внутрішнього продукту (ВВП) в Білорусі вже багато років тому перевищили рівень, який був у країні перед розпадом СРСР. Темп зростання ВВП в країні останнє десятиліття був одним з найбільш високих у кризовому світі: в середньому більше 7% на рік, у 2010-му - 7,6%, за півріччя 2011-му -11%.
Проте ж, порівнявши зростання грошових доходів населення, наприклад, зарплати, і зростання цін на продукти в країні, побачимо парадокс: сьогодні на зарплату населення країни може купити продуктів споживання істотно менше, ніж у 1990 році.
Як бачимо, тільки горілка і вино стали у нас дешевше. І це без урахування, що безкоштовного житла в країні вже не існує, і що значна частина медичних та освітніх послуг теж для всіх стала платною.
Причина в тому, що вартість національних грошей весь час знижується щодо вартості грошей інших держав. Знецінення національних грошей активізує такий експорт товарів та інших цінностей, від якого країна бідніє. У країну натомість товарів, цінностей, робіт, послуг йде і потік готівково-безготівкових грошових знаків інших держав, які, рятуючись від інфляції, накопичують населення, організації та банки.
Попит народжує пропозицію. На цьому і побудовані стратегії "великих мудреців", століттями що постачають на ринок свій товар - "валюту" в обмін на цінності "аборигенів".
За період з 2000 р кількість доларів і євро в світі подвоїлася. Ніхто не знає, скільки їх в паперовому вигляді скупчилося на руках у населення країни. У безготівковому ж вигляді на банківських депозитах і у формі цінних паперів в іноземній валюті на 1.06.2011 р їх обсяг склав суму в 35300 млрд. рублів за офіційним курсом рубля. Це на 5% більше, ніж обсяг доходів держбюджету Білорусі на 2011 рік та в 1,2 рази більше, ніж весь обсяг національних грошей в економіці республіки на ту ж дату.
А в цей час і долар США, і євро також знецінюються. З 2000 року долар знизився у вартості майже в 6 разів (з 272 до 1607 дол. За унцію на 19.07.11). Від сум у валюті, які збирали ці роки в Білорусі, залишилося лише ~ 17%, решта безслідно зникло, як у аборигенів якоїсь Папуа.
Соціологічні опитування показують, що зростання цін в країні найбільше турбує населення. Ціни ж в Білорусі ростуть в основному лише тому, що знецінюються національні гроші як міра цін.
Рятуючись від знецінення національних грошей, люди та організації, вже має досвід значних втрат, витягають ці гроші з місць зберігання, знімають з банківських рахунків і купують більш стабільну валюту. А якщо це неможливо, то закуповують все що можна про запас. Від чого різко зростає швидкість обігу грошей в економіці, а кількість товарів, пропонованих за ці гроші, різко зменшується. І ціни ростуть в статечної (кубічної!) Залежно від зайвого випуску грошей в обіг.
У зв'язку з останньою різкою девальвацією рубля ціни в країні стали швидко зростати. Через відсутність можливості купити іноземну валюту, населення стало розбирати товари. Виник товарний дефіцит. Органи управління стали адміністративно утримувати ціни. Це призвело до збитків у виробників товарів. Ті стали скорочувати свої поставки на внутрішній ринок. При цьому і адміністративно, і девальвацією, та інфляцією національної валюти зусилля і мотивації виробників направили на експорт продукції, що випускається заради припливу валюти, при всілякому обмеженні споживчого імпорту в країну. Через що кількість товарів у Білорусі закономірно стало зменшуватися.
А через девальвацію та адміністративного утримання ціни в Білорусі в перерахунку на долари, євро, злоті, лати, літи, гривні і російські рублі виявилися істотно нижче, ніж за кордоном. І тому виник ще й масовий спекулятивний вивезення товарів у прикордонні країни.
Бажаючи збільшити приплив у країну валюти, влада Білорусі дозволили, як у Зімбабве, використання іноземної валюти в країні як засіб платежу за важливі товари масового попиту, що також знизило обсяг товарів, що продаються за білоруські рублі ..
Все це лише сприяє знеціненню національних грошей. І якщо порівняємо динаміку кількості національних грошей в Білорусі з аналогічним графіком якої-небудь країни, що має високий рівень конкурентоспроможності економіки, то переконаємося: кількість національних грошей в Білорусі по відношенню до її ВВП (коеф. Монетизації економіки) виявляється на порядок нижче, ніж у Японії , Швейцарії, Великобританії, Ізраїлі, США та інших країнах. І на два порядки нижче - за кількістю національних грошей в економіці на душу населення. При цьому білоруські рублі ще й швидко знецінюються по відношенню до валют цих країн (рис.4.2).
Та ж проблема характерна і для Росії, України та інших країн.
Ми вийшли на найважливішу проблему всіх країн СНД.
Внаслідок помилок в грошово-кредитній сфері наші підприємства отримують кредити в банках під значно вищі відсотки, ніж їх конкуренти. З новою ставкою рефінансування в Білорусі цей відсоток буде ніяк не нижче 20 і більше відсотків річних. Ці кредити та відсотки наші підприємства включають в ціну своєї продукції, робіт, послуг. А Японія, США, Євросоюз, інші країни кредитують своїх виробників під 0 або 1-2-3% річних. І головне - У світі давно вже знайдена і активно застосовується принципово інша схема фінансування виробництва: продажем акцій підприємств, із зарахуванням грошей не в бюджет, як у Білорусі, а до статутних фондів акціонерних підприємств.
Закордонні конкуренти давно працюють з інвестиційної фінансовій схемі. Як акціонерні товариства, вони розвиваються за рахунок інвестицій в обмін на акції. При цій схемі фінансування у них взагалі не виникає кредитного боргу перед банками та відсотків по такому боргу. Тому фінансова витратність наших підприємств виявляється в два-три рази вище, ніж у конкурентів (рис.9).
І тому конкурентоспроможність продукції наших підприємств рівної якості виявляється нижче зарубіжної. Конкурентні ціни утримуються лише низькою зарплатою наших працівників. Багато наших підприємств продають продукцію зі збитками, збільшують заборгованість, потребують нових і нових кредитах.
Чистий збиток білоруських підприємств і запаси їх продукції на складах стали збільшуватися. Пошук зарубіжних кредитів, позик, інвестицій став стратегією Нацбанку та Уряду. Такі стратегії в світі відомі, їх застосовують багато країн. Але у всіх таких країнах, включаючи США, проблеми тільки наростають. Всі вони збільшують свій зовнішній борг і підпорядковують свою економіку фінансовим стратегіям їх кредиторів та інвесторів. Більше того, дача кредитів, позик, скупка акцій у світі часто застосовується як рейдерське прийом з метою захоплення перспективних підприємств і ресурсів в інших державах. Наприклад, щоб створити з повітря і перерахувати Білорусі суму в 30 млрд доларів за "Білоруськалій", Федеральної Резервної системи США у разі її зацікавленості потрібно лише кілька хвилин ...
Світ зайшов у глухий кут з такою фінансовою політикою. Але марно і не конструктивно звинувачувати когось у цьому. "Треба мати мужність користуватися власним розумом" (І. Кант). І головне, як вийти з тієї ситуації, в якій опинилася Білорусь? Та й не тільки вона.
Президент Білорусі недавно сказав: «Якщо хто знає інший шлях - запропонуйте». Опозиційна білоруська газета «Народна воля» опублікувала унікальну статтю «Вихід з кризи? Можливий! ». Аналіз причин інфляції та зростання цін в країні, а також пропозиції в статті щодо виходу з кризи прийнятні будуть, мабуть, для всіх держав, схильних фінансовій кризі.
Цікаво, що ця стаття спочатку була запропонована президентської газеті "СБ-Білорусь сьогодні". Але так як її гл. редактор, відомий білоруський мудрець і шановний президентський сенатор в Раді республіки П.І.Якубовіч, незважаючи на багаторазові звернення до нього автора, одного з кандидатів у Президенти Республіки Білорусь на виборах 2010 р Віктора Терещенка, так і не висловив з нею (до сих пор) своєї думки (ні "да", Ні "немає", Як це прийнято у мудреців, поки не висловився Падишах), то стаття і була передана в "Народну волю". І за рішенням гл. редактора І.П.Середіча тут же і була опублікована в черговому номері цієї газети. Чи буде вона тепер почута в Білорусі - несповідимі. Адже відомо: "Ніякі міркування не в змозі вказати людині шлях, якщо він не хоче його бачити" (Ромен Ролан, письменник, Нобелівський лауреат).
У повному обсязі стаття викладена на https://dovgel.com/zenyi.htm
