Третя світова війна: європейський фронт
Погляди всього світу залучені сьогодні до ситуації розгортається навколо Ірану і Сирії. США і союзники відкрито готуються до війни. Сирія та Іран роблять, що можуть, щоб як мінімум утруднити ворогові перемогу.
Наріжним каменем міжнародної політики сполучених штатів завжди було недопущення виникнення альтернативних центрів тяжіння, а в разі якщо такі центри все-таки виникнуть, то агресивне їм протидію.
На сьогоднішній день можна виділити 2 країни і одне об'єднання, які потенційно можуть запропонувати альтернативу англосаксонському світоустрою. Це Китай, Росія та ЄС. Дуже багато написано про протидію, який чиниться Китаю та Росії, тому в цій статті хотілося б зупинитися на темі європейського союзу.
Практично всі країни ЄС є в тій чи іншій мірі і формі союзниками США, що має на увазі неможливість, принаймні, на даному етапі прямого втручання в їхні справи. Тим не менш, створивши в 1999 році євро, а значить, вступивши в конкуренцію з основним експортним товаром Вашингтона - доларом вони вільно чи мимоволі кинули американцям виклик.
З тих пір йде неоголошена холодна війна, в якій всі засоби хороші. Здавалося б, до чого тут Іран з Сирією? А при тому, що створенням нестабільності в країнах постачальниках енергоресурсів досягається підвищення цін, а іноді і повна неможливість поставок для певних гравців. При цьому під ударом знаходяться, перш за все, тож найбільш постраждалі від кризи країни півдня Європи, що явно не додає єврозоні стабільності і привабливості для інвесторів.
Але не забуті й інші країни, наприклад Німеччина, яка в плані забезпеченості нафтою і газом, за рахунок хорошої інфраструктури та відносин з Росією, захищена значно краще інших країн ЄС.
Так як зрив поставок з боку РФ скрутний, в даному випадку був обраний метод «зеленого терору», коли екологічні організації під пристойними приводами руйнують економіку країни. До цього відноситься, наприклад закриття німецьких атомних станцій, що також без сумнівів зіграє на підвищення вартості основних енергоносіїв, для екології же від такого рішення тільки мінуси.
В цей же час в США триває бум сланцевого газу, причому зовсім неважливо чи дійсно це перспективна технологія чи міф, свою роль він уже зіграв, внутрішні ціни на газ знизилися. Крім того розширюється видобуток нафти на Алясці, яка раніше була свого роду стратегічним резервом на випадок війни. Не забута і атомна енергетика, вперше з аварії на АЕС Три-Майл-Айленд планується спорудження нових реакторів.
Таким чином, американські виробники отримують перевагу перед європейськими, що в підсумку може привести їх до перемоги в економічній боротьбі. Адже товари, що продаються за євро, будуть банально дорожче товарів продаються за долари.
До речі думаю, всі пам'ятають, як кричали нам доброзичливці, щоб ми привели ціни на енергоносії для своїх виробників у відповідність зі світовими, під благим приводом мотивації до енергозбереження. А все тому, що низькі внутрішні ціни на енергоносії є, по суті, підтримкою вітчизняної економіки, можливості використання якої, нас намагалися позбавити.
Дякую за увагу.
