Як швидко залікувати невеликі рани ліками, які завжди з собою?
Спочатку передісторія того, як мною було відкрито це чудодійний засіб. У дев'яностих роках минулого століття у нас вдома жила собачка, вірніше собака, а ще вірніше собачище. Кавказька вівчарка досить значного розміру з властивою цій породі незалежністю і майже повною відсутністю, якого б то не було, собачого виховання. Можливо, ми самі винні в тому, що не змогли належним чином навчити тварину, але як відомо кавказці відрізняються дуже важким характером і такими, важко піддаються дресируванню. Незважаючи на відносно регулярні прогулянки, собака, час від часу, відправляла природні потреби будинку, тому ліквідувати наслідки уріновиє повеней інколи доводилося й мені.
Деякий час по тому, я помітив, що після безпосереднього контакту з ганчіркою просоченою собачої уриной, ранки і тріщини на шкірі рук швидко гояться, а оскільки шкіра в мене досить суха, і різні тріщини, та й всілякі порізи та інші неприємності зовсім не рідкість, то я гідно оцінив новий лікарський засіб. А адже всіляких «зажівітельних» мазей я перепробував безліч, і жодна з них по ефективності не може зрівнятися з уриною.
Після того як собачки у нас не стало, кавказці довго не живуть, особливо в неволі, адже це собаки-пастухи, довелося обходитися власними ресурсами, тим більше, що ці самі ресурси завжди під руками. В результаті ряду експериментів, було встановлено, що людська сеча анітрохи не поступається собачої по здатності загоювати рани і з успіхом застосовується мною протягом багатьох років. Технологія проста і невибаглива: в якусь ємність набирається п'ять-десять мілілітрів препарату і ватною паличкою змащується пошкоджену ділянку шкіри. Особливо радують результати застосування зілля при тріщинах на п'ятах, багато хто знає як це болісно, але ж достатньо накладення години на півтори, просоченого зіллям тампона на хворе місце і немає проблем.
А тепер кілька слів про уринотерапии. Я прочитав досить багато матеріалів на цю тему, і можу сказати, що в них основна увага приділяється прийому урини всередину. Правда іноді йдеться про ефективність сечі при лікуванні опіків, а в якості засобу для загоєння ран майже не згадується. Але ось в одному документі я з великим задоволенням виявив, що застосовувати сечу для загоєння ран радив ще Гіппократ, а щодо прийняття оной всередину у нього якраз нічого не говориться.
Приємно, чорт візьми, побути в одній компанії з великим, тим більше що ідея пити продукт власної життєдіяльності мені (як ймовірно і Гіппократу) представляється абсолютно божевільною. Можливо, після цих слів так звані «малаховци» будуть готові забити мене камінням, але я ніскільки не зазіхаю на священне право кожного бути господарем власного здоров'я і вживати всередину все що завгодно, аж до власних екскрементів.
І на закінчення, кілька слів про протипоказання: не рекомендується використовувати чужу сечу, (крім хіба що дитячій), оскільки донор може хворіти певними інфекціями, які при потраплянні в кров здатні викликати негативні наслідки і лікувати доведеться вже зовсім інше, та й власна сеча може бути небезпечна, якщо людина хворіє цими самими інфекціями.
А тепер, мені залишилося тільки закликати читачів, звичайно якщо такі знайдуться, будьте здорові!
