Чому спиваються інваліди, і як їм живеться в будинках-інтернатах?

Протягом багатьох століть здійснюється пошук найбільш дієвих засобів і способів огорожі людей від згубного впливу алкоголю. Сьогодні справа дійшла до того, що навіть серед інвалідів число зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами зросла в кілька разів. І це незважаючи на те, що багато з них живуть у будинках-інтернатах на повному державному забезпеченні.

Що це, чому все так відбувається? Питання не риторичне, а насущний, що вимагає не тільки найпильнішої уваги компетентних органів, а й оперативно-конструктивного вирішення на державному рівні.

Одна з основних причин - значне посилення дії цілого ряду соціально-економічних причин, причин і умов, що викликають залучення широких мас населення до алкоголю (соціально-економічна нестабільність, невлаштованість в матеріально-побутовій сфері і т.д.). Звідси - як наслідок - неухильне зростання споживання алкогольних напоїв та психологічна схильність до відхилень від загальноприйнятих норм моралі.

Інша причина - незайнятість більшої частини населення. Наприклад, у тих же будинках-інтернатах багато інвалідів надані самим собі, ними ніхто особливо-то не займається. Трудовий процес (трудотерапія) для престарілих та інвалідів обмежується тільки виготовленням тортових коробок і вінків, та ще деяким шиттям. З розваг - лише гра в доміно да в шахи з шашками. І все. Тому в будинках-інтернатах інваліди п'ють, спиваються, вмирають. Це притому, що хтось запросто зміг займатися якимось справжнім, корисною справою - ремонтом годинників, малюванням, спортом і т.д. Талантів предостатньо.

Але більшість, як не прикро, влачат сіре, безглузде існування. Перспектив ніяких. Горілка - єдина «радість», що у них реально залишилася. Тому заради цього готові буквально на все, без жодного жалю розлучаються з останніми грошима.

До алкоголю часто вдаються, сподіваючись відчути приємний настрій, знизити психічну напруженість, заглушити відчуття втоми, моральної незадоволеності, піти від реальності з її нескінченними турботами і переживаннями. Одним здається, що алкоголь допомагає подолати психологічний бар'єр, встановити емоційні контакти, для інших, особливо неповнолітніх, він представляється засобом самоствердження, показником «мужності» і «дорослості». Інваліди далеко не виняток.

В яких умовах їм доводиться жити в будинку-інтернаті: сморід, розбиті стіни. Все гниє, тече, розвалюється. На капітальний ремонт грошей вічно не вистачає. Одяг видається, але яка: взуття стандартного розміру - 40-44, натільна білизна - 60-66. Харчування одноманітне: щодня на вечерю картопляне пюре з рибою, рулет (або печиво) і чай. Мило по 100 грам видається один раз на квартал. Тому багатьом живуть в будинку-інтернаті на 25 відсотків від пенсії (інша частина пенсії - 75 відсотків - за законом відбирається в рахунок будинку-інтернату) доводиться купувати собі буквально все: засоби особистої гігієни, одяг, продукти (хоча за тим же законом це все має забезпечуватися безкоштовно і в повному обсязі!).

А з ким доводиться жити у відділенні? З колишніми ув'язненими і хронічними алкоголіками. Мат на маті. Злодійство. Між співробітниками і проживають немає ніякої поваги, взаєморозуміння: для перших - лише б як-небудь відпрацювати зміну і «швидше втекти з кошмару» до сім'ї, для інших - лише аби «не прикопують, залишили в спокої і не відбирали горілку». Це тільки в міністерських звітах все добре, люди в будинках-інтернатах живуть на належному рівні і всім забезпечені.

Спиртне ж притупляє можливість з розумінням ставитися до подій. Людина йде від реальності. Добровільно - звідси і зловживання. Плювати, що через це здоров'ю наноситься відчутний збиток. Головне, що ти ніде і не треба нічого вирішувати. Проблем ніяких, справ теж. Думки більше не заподіюють душевної болю, не розбурхують совість. Відчуття інвалідності геть зникає, ти вже не належиш казенним стін. Ти обдурив всіх: директора, головного лікаря - втік від них, від їхнього нотацій, уколів. Якщо відберуть останні гроші від пенсії, то навколо дурнів багато, хтось та дасть у борг. Це щастя. Щастя п'яного інваліда.

Хтось, звичайно, не зрозуміє. До пори, до часу, поки сам не опинишся в положенні, коли від усіх негараздів і проблем вити вовком захочеться. Доля - вона підступна штука, ні з ким не рахується. Сьогодні ти молодий, фізично здоровий, успішний у справах, а завтра якась аварія, збройний напад відморозків біля під'їзду власного будинку - і метаморфоза, ти вже ніхто ... Інвалід. Бомж. Одним словом, ізгой суспільства. Страшно.

До речі, вбивство в будинках-інтернатах через зловживання спиртними напоями - подія хоч і надзвичайне, але трапляється періодично. Інвалідів I першої групи, які не транспортабельних, в звичайну в'язницю не саджають, не розраховане в плані умов утримання. Обходяться без суду, медичним висновком. Психлікарня - саме те місце, якраз для інвалідів. А потім одна дорога - психоневрологічний інтернат. Однак про це, як правило, не прийнято говорити взагалі. Приводів немає, статистики щось ніякий не ведеться. Та й у внутрішні справи будинку-інтернату ззовні краще не потикатися. Накладно, зайвий головний біль.

І все-таки від проблем нікуди не піти. Щастя, не щастя, а зловживання спиртними напоями - пропаща справа. Ясніше ясного, як двічі два - чотири. Самогубство. Путівка до психлікарні. Тоді варто взагалі цим займатися? Але жити-то все одно треба, незважаючи ні на що, на зло всьому. Піти в інший світ завжди встигну. Не буває такого, щоб якась проблема не мала рішення. При сильному бажанні, завзятості і цілеспрямованості всього можна досягти. Проблема зловживання спиртними напоями не є винятком, рано чи пізно її теж можна вирішити.

Яким чином? У загальних рисах ... Ну, наприклад активізувати дії (не на папері і в звітах!) По боротьбі з горілчаними сурогатами та нелегальної горілки ... Створити дієву систему психологічної та соціальної адаптації до нових умов життя, яка б включала заходи з пропаганди здорового способу життя та захист душевного здоров'я дітей, а також заходи щодо медико-психологічної та соціальної допомоги людям, що переживають стрес (медико-психологічна консультація, телефон довіри тощо.) ...

Якщо мова йде про будинки-інтернати, то тут повинна бути істотно переглянута вся політика! Чому б, наприклад, не прикріпити будинки-інтернати до підприємств, в обмін на податкові пільги? Це б реально дозволило відкривати при будинках-інтернатах виробничі ділянки, які б значно відвернули на себе основну частину тих мешканців, хто не знає, чим можна «вбити» час. Крім того, створи в будинках-інтернатах соціально-психологічні служби - багато хто б проблеми вирішилися б самі собою!

Все це, впевнений, значно знизить морально-етичну деградацію.

Алкоголізм - це не тільки біда кожної окремої людини, але і хвороба суспільства в цілому. Росія - наш спільний дім. І тільки спільними зусиллями і конструктивно-конкретними справами нашу країну можна витягнути з страшного виру вад.