Дитина боїться стоматолога?

Як же все-таки цікаво спостерігати за дітьми, що приходять на прийом в стоматологічне відділення або поліклініку! Тут би відкрилося необмежений простір для діяльності будь-якого психотерапевта на прикладі маленьких пацієнтів. Ну а поки що роль задумливого дядька з монотонним голосом відіграють батьки, які всіляко намагаються умовити дитину вести себе виховано і «по-чоловічому». Тут дитячий світ усього світу ділиться на два табори: одні діти бояться, а інші - не бояться. Невідомо кому з батьків ще пощастило, але факт залишається фактом: похід до лікаря-стоматолога для батьків першого табору - річ не проста, не кажучи вже про дитину.

Отже, розглянемо основні пункти «виховання» в дитині стійкою переносимості хоча б профілактичної санації у стоматолога.

1.Не лякайте дітей!

Всі знають, що діти не відразу починають ходити і говорити. Рівно так само і зуби не відразу починають прорізуватися, що вже диктує собою з'явитися на плановий огляд до дитячого лікаря-стоматолога. На даний період малюк ще не сприймає маніпуляції, що проводяться з його ротиком, і часто посміхається і намагається вхопитися за всі ті залізячки, які бачить перед собою. Далі дитина природно зростає і в міру його розвитку змінюється його сприйняття всього навколишнього. Тут і починаються виховні заходи, з яких чомусь лідирує байка про «Зубодралкіна», яка знову-таки чомусь діє! У підсумку щасливі батьки, а у дитини починається розвиватися фобія до людей в білих халатах з інструментами в руках.

Висновок: Ви самі ускладнюєте собі життя. Потрібно пам'ятати, що перше свідоме знайомство з лікарем дитина повинна сприйняти самостійно, а не бути заздалегідь наляканим речами, про які ще не знає.

2.Знакомство.

У попередньому пункті є згадка про таке поняття, як «знайомство». Якщо перекладати на нашу мову, то це і є та сама планова санація (звичайно ж, у разі норми розвитку зубощелепної системи і прорізуванні зубів). Деякі батьки чуток від знайомих і родичів тут же налаштовуються на хвилю криків і сліз з боку дитини, що приводить їх в якусь розгубленість.

Висновок: при всій Вашій можливої невпевненості того, що все пройде без зайвого нервового перенапруження «Не вспугніте» дитини. Немає ніякої необхідності починати проводити, за кілька тижнів до відвідування лікаря, профілактичних розмов про те, що робитиме дядько чи тітка всякими металевими паличками у дитини в ротику, скільки часу це займе, і якими відчуттями буде супроводжуватися. Як мінімум, Ви - не дитячий стоматолог, раз вже читаєте цю статтю, і не можете знати напевно, як саме працюватиме лікар з дитиною. Бажано познайомитися з Вашим майбутнім лікарем заздалегідь, якщо це можливо, зайшовши під час прогулянки «в гості» на його місце роботи, щоб дитина трохи адаптувався і не боявся.

3.подготовка.

Прийшовши на прийом, цілком нормально опинитися в черзі до лікаря. І тут для Вашого малюка починається найцікавіше - він бачить ще одного, кількох, а то і з десяток таких же маленьких пацієнтів, кожен з яких по-своєму сприймає перебування в даному, не зовсім зрозумілою приміщенні. Звідси випливають і реакції: хтось плаче перед кабінетом, хтось кричить за дверима, а хтось зі сльозами і схлипуваннями виходить по закінченні. На частку цих дітей припадає частка більш спокійних: заходять тихо, на прийомі поводяться спокійно, виходять з посмішкою. Ніхто в даній ситуації не може гарантувати батькам, що їх дитина не піддасться загальної страхітливою обстановці, створюваної рештою групи дітей, а й сказати напевно, що так воно і трапитися, теж немає.

Висновок: Ваше завдання - відвернути дитину, якщо Ви з ним опинилися близько трясся від страху малюка. Тут можна показати гнучкість розуму і прокоментувати настільки жахливий поведінку маленького незнайомця наявністю якийсь не існуючої втрати машинки чи ляльки, додавши, що після відвідування Вашого принца або принцесу чекатиме сюрприз.

4.Здравствуйте, стоматолог!

Відразу або трохи згодом, але всі пацієнти потрапляють на місце призначення, а саме на стоматологічне крісло. З причини сучасних тенденцій і невпинно рухається прогресу, стомат.установкі зазнають все більш сучасні і барвисті видозміни, що також сприяє відверненню дитини, і починає сприйматися їм, як щось іграшкове, а значить і більш знайоме. Лікар, яким на першому прийомі є лікар-стоматолог-терапевт або ортодонт, прекрасно обізнаний про всілякі варіанти розвитку подій, що стосуються поведінки пацієнта. Виходячи з досвіду, кожен лікар так само сприяє спокійному спілкуванню з дитиною, досягненню взаєморозуміння і, найголовніше, довіри.

Висновок: не переживайте за поведінку Вашого малюка, так як діти бачать емоційні стани батьків і максимально близько їх сприймають, що може порушити його спілкування з лікарем. Для цього не потрібно робити занадто суворий вигляд, створювати зайві різкі рухи, підвищувати інтонації, як на дитину, так і на лікаря у разі Вашої не згоди з чимось. Запам'ятайте, що можливий казус Вашого не згоди з думкою доктора, може відбитися на сприйнятті дитини, а значить, при наступному відвідуванні, малюк буде більш «пильний».

5.Что робити у випадку ...?!

Ніхто не обіцяє, що прийом буде грунтуватися тільки на візуальному огляді ротової порожнини, що не є болючим. У разі виявлення каріозноїпорожнини або пульпіту або періодонтиту, при проведенні рентгенографії та оцінки загальних клінічних ознак, без стоматологічного втручання не обійтися. За всіма правилами, лікар повинен повідомити батькам про діагноз та план проведення майбутніх заходів. У відповідь на це не варто змінюватися в обличчі, що зазвичай призводить вже до переляканому увазі самих батьків. Батьки повинні вести себе все з тим же спокоєм і слід запам'ятати одну річ: весь час необхідно перебувати в полі зору дитини, щоб він не відчував себе самотнім.

Висновок: при угоді на проведення лікування Ви повинні довіритися в плані психологічного підходу до дитини його лікаря, так як саме лікар знає, як доступніше пояснити дитині свої дії на прикладі якої-небудь гри з підсумковим врученням призів у вигляді іграшки або проведенням конкурсу.

6.Як зберегти довіру?

При успішному проведенні огляду або лікування у Вашої дитини складеться певне розуміння про лікаря-стоматолога, основою якого є почуття довіри до дядька або тітки в білому халаті.

Висновок: Вам, як батькам, залишається тільки простежити за поведінкою свого чада і його відповідями на Ваші запитання про відчуття після відвідин лікаря. На випадок позитивних відгуків, а так само виходячи з Вашої можливої оцінки проведеної роботи, постаратися не замінювати першого лікаря і під час до нього звертатися. При негативному ж закінчується, в плані поведінки дитини, необхідно почати все спочатку, а так само зайнятися індивідуальними бесідами.

Прочитавши всі вищевикладені пункти, можна додати, що психоемоційний стан і, отже, ставлення до тієї чи іншої події у дитини, залежить від обстановки всередині сім'ї. Тільки пам'ятайте, що в будь-якому випадку необхідність відвідування стоматологічного кабінету ніким не відміняється!