Які нам відомі великодні обряди?

Пасха називається Святом свят, Торжеством торжеств- недарма тому наші предки обставили це свято особливими віруваннями і звичаями, які й досі живуть у побуті народному. У російській народі здавна перший день Великодня називається Світлим Воскресінням, Великоднем, і вся світла седмиця відома під ім'ям Святої, Велікоденской, Радісній.

Обряд хрістосованія, як відомо, перенесено до нас із Греції. Що стосується самого значення цього обряду, то немає сумніву, що він, на думку християнської церкви, служить виразом загальної радості і загального прощення, яке даровано нам воскресінням Спасителя. Тому-то наші предки на свято Пасхи христосались не тільки з живими, але й з померлими.

Звичай цей у старовину особливо спостерігали благочестиві старі люди, які на Великдень ходили на кладовища, на цю ниву Божу, і христосались зі своїми небіжчиками, супроводжуючи звичайно цей обряд плачем, стогонами і різними голосінням. Не менш також поважається в нашому народі інше благочестиве звичай, освячує самою Церквою, саме вживання на Великдень червоних яєць.

Про початок звичаю вживати на Великдень червоні яйця в Греції збереглося ціле переказ, в якому винуватицею цього звичаю представляється св. Марія Магдалина.

Переказ це говорить, що після вознесіння Спасителя на небо св. Марія Магдалина, прийшовши в Рим для проповідування Євангелія, постала перед імператором Тиверія і, піднісши йому червоне яйце, сказала: «Христос воскрес!» - І таким чином почала свою проповідь.

Пріоритетні християни, дізнавшись по слуху про це простосердна хлібну св. Магдалини, почали наслідувати йому і при згадці Воскресіння Христового дарувати один одному яйця. Це звичай згодом стало загальним. Переказ це підтверджується згадуються навчання греком Костянтином економії в творі його про цей предмет рукописом Х ст., Яка зберігається в монастирі св. Опанаса, що знаходиться недалеко від Фессалоніки, і в якій сказано, що звичай це існує від часів апостольських і отримало початок від св. Марії Магдалини.

Звертаючись до часів давньоруського життя, потрібно зауважити про деякі звичаї, що з'єднувалися спрадавна з вживанням воскрєсєнського яйця. Відомо, що на великодньому утрені наші царі перед тим, як христосуватися, прикладалися до ікон і христосались з духовенством і боярами, причому більш близьких з них жалували до руки, роздаючи яйця гусячі, качині, курячі, також дерев'яні, розписані по золоту яскравими фарбами в візерунки або кольоровими травами. Приготуванням таких яєць до свята Великодня старих часів на Русі займалися пекарі, іконописці, травщік Збройової палати і ченці Троїце-Сергієвої Лаври.

Що стосується простого народу, то при хрістосованія він вживав яйця і як символ усього життєвого і квітучого в природі. Так, на свято Великодня наші селяни ставили на стіл діжку з зернами пшениці, зариваючи в неї Воскресенське яйце, і зерна ці берегли для посева- вирушаючи сіяти льон, клали в мішок, наповнений насінням, яйця і при посіві цього насіння розкидали по полю яєчну шкаралупу , примовляючи: «Роди, Боже, конопель Біли, як яйце».

Також був у деяких господарів звичай гладити Воскресенським яйцем домашню худобу, особливо коней, на знак бажання, щоб вони були гладкі, як яйце.

У стародавній християнської церкви, як відомо, свято Світлого Воскресіння Христового присвячувався переважно справах благодійності. Подібно до того у нас на Великдень російські правителі відвідували катівні, лікарні, богадільні, полонених іноземців та колядників і, вітаючи їх: «Христос воскрес!», Наділяли одежею, грошима, їжею. Взагалі всю світлу седмицю наші царі і цариці присвячували прощі по близьким і далеким монастирям і щедрої роздачі милостині жебракам і калікам.

На свято Великодня у нас, за споконвічного звичаєм, священики і церковнослужителі ходили в містах і селах по домівках зі священними іконами, зі співом святкових віршів і взагалі з молитовними благословеннями. Це відомо під ім'ям славлення Христа. При цьому в багатьох місцях Великоросії було прийнято за звичай відправлятися в супроводі священнослужителів з іконами і корогвами на поля, засіяні озимими хлібами. Під час цього прощі багато дотримувалися строгу помірність в їжі і питті, а інші майже та постили, не використовуючи в усі продовження носіння ікон м'яса, при цьому господарі просили у своїх молитвах Воскреслого, та воскресить Він і всі посіяне на поле.

У західній та південній Русі під час обходу з молитвою будинків священики благословляли ще столи з різного роду стравами, які звичайно приготовлялись до Великодня у великій кількості і різноманітності. Чудово при цьому, що, дивлячись на пасхальні страви як на речі, освячені церковною молитвою, наш простий люд з особливим благоговінням ставився до залишків недільної трапези. Так, наприклад, яєчну шкаралупу не викидали, але подрібнювали і сипали її на городі чи ріллі з метою вберегти їх від граду та неврожаю.

З давніх часів покладено нашою церквою через усі продовження свята Великодня дзвонити в усі дзвони. Звичай це особливо сильно у Великій і Південної Росії, де завжди в цей час знаходиться вельми багато мисливців дзвонити на дзвіницях. Цілоденний дзвін знаменує в цім випадкові духовне торжество і сердечну радість віруючих про перемогу над ворогами нашого спасіння.

Нарешті, існує в нашому народі стійке уявлення про играния в Світле Воскресіння сонця, як би розділяє з християнами радість великого свята-тому багато хто з простолюдинів наших, дуже цікавляться цим явищем, рано на свято Пасхи підіймаються на дзвіниці, дахи, пагорби, щоб спостерігати за играние сонця.

Повний текст статті:

ієрей Євгеній Пуртов. «Великдень - Світле Христове Воскресіння».