Літній сад після реконструкції. Душа в шпалерах загубилася?

Петербуржці-ленінградці, та й гості нашого міста з нетерпінням чекали, коли ж, нарешті, відкриються ворота оновленого Літнього саду, майже ровесника міста на Неві. Цей чудовий сад-парк в центрі міста був закладений за указом Петра I в 1704 році. За три століття свого існування Літній сад неодноразово змінював свій вигляд, але залишався одним з найбільш улюблених і відвідуваних місць.

Багато поетів присвячували вірші Літньому саду, а будь-якому російському школяреві, навіть ніколи не бував у Петербурзі, він відомий завдяки рядках А.С. Пушкіна з роману «Євгеній Онєгін», якого «француз убогій» «в Літній сад гуляти водив».

В кінці 90-х років минулого століття сад поступово прийшов в запустіння, став малопривабливим, не було належного догляду за старими деревами, майже не стало квітучих клумб, ставок заростав тванню, і рідко можна було побачити там водоплавних птахів. Та й мармурові статуї піддавалися нападу «варварів» - у багатьох виявлялися відламаними то ніс, то рука, то ще щось. Правда, в літній час по неділях там грали духові оркестри, і це приваблювало відвідувачів, в кавові і чайні павільйонах проходили виставки.

З 2004 року Літній сад з Літнім палацом Петра I увійшов до складу Державного Російського музею, ставши одним з його філій. У 2009 році була розпочата масштабна реконструкція Літнього саду, яку планували завершити в 2011 році, але через великого обсягу робіт лише 27 травня 2012 року, в день святкування Дня міста на Неві, відбулося його урочисте відкриття. Хоча, як кажуть екскурсоводи, повна реконструкція ще не завершена, вона буде продовжуватися.

Подивитися, яким став Літній сад після такої довгої, майже трирічної реконструкції, ми з подругою пішли через пару днів після урочистого відкриття. Правда, день видався не надто сонячним, з Неви дув пронизливий вітер і хмари частенько закривали більшу частину небосхилу. Напевно, тому відвідувачів було не надто багато. Увійшли ми в Сад з боку річки Мойки. Тут варто зі старих часів величезна гранітна ваза, поруч з великим ставком, в якому колись було багато качок і навіть пара лебедів, а тепер птахів поки не видно.

Впало в око, що всі алеї облямовані зеленими огорожами-шпалерами з гратами, самі алеї здаються набагато вже - чи то за рахунок цих насаджень з чагарникової, плетуться липи, чи то тому, що ці насадження набагато вище, ніж ті, що були до реконструкції . Перше враження - потрапили в зелений лабіринт. І це відчуття не покидало весь час прогулянки по Літньому саду.

Обійшовши ставок, пішли в ту частину саду, що йде уздовж Фонтанки. До речі, Літній сад з чотирьох сторін омивається водами річок Мийки, Фонтанки, Неви і Лебяж'е канавки. Вузька алея, з двох сторін огороджена зеленим шпалерами, немає ніяких залучають очей акцентів і жодної лавочки. По ній вийшли до відтвореному Петровському городу. Він теж огороджений живоплотом, і впускають туди групами з екскурсоводом. Екскурсія та город нам сподобалися. Всі грядки обрамлені бордюрами з кустарничков брусниці, яка зараз рясно цвіте, а восени, мабуть, буде радувати яскравими ягодами. За городу розставлені в діжках невисокі дерева Фортунелла з яскравими помаранчевими плодами (на зиму їх, звичайно, будуть прибирати в приміщення). А на грядках висаджені самі звичайні для нашої зони городні культури - морква, петрушка, картопля, цикорій, кріп, буряк і т.п. Саме незвичайне рослина - артишок, екскурсовод сказав, що воно не типово для нашого клімату, і невідомо, чи виросте до своєї зрілості. Думаю, що міським дітям корисно буде побачити цей город, адже деякі взагалі не знають, як ростуть овочі.

Поруч з городом знаходиться павільйон Мала оранжерея, в якому працює кафе (вхід з іншого боку будівлі), де можна випити чашку чаю, кави з тістечком або пиріжком, але ціни там кусаються. І в цій же стороні саду знаходиться туалет, безкоштовний, що вельми важливо для відвідувачів. Пам'ятається, раніше туалет був платний, та й чистотою не відзначався.

Там, де Фонтанка впадає в Неву, знаходиться Літній палац Петра I, у якого відтворений в «сухому варіанті» «гаванец» (гавань Петра I) - колись, у XVIII столітті, це була пристань для човнів і малих суден, пізніше зникла . Палац Петра ще чекає реставрація. Біля Палацу, з боку Неви, стоїть прекрасна скульптура «Світ і перемога».

За невської лінії саду вздовж зелених шпалер поставлені нові копії стародавніх скульптур, (як і по всьому саду), виготовлені з полімер. Поки вони яскраві, нові, але, як кажуть реставратори, скоро набудуть наліт старовини. Стояли перш оригінальні мармурові скульптури з метою збереження тепер перевезені в Михайлівський замок, теж є філією Державного Російського музею.

У цій же частині Літнього саду відтворений Менажерійний ставок з красивою огорожею і альтанками, його раніше не було. Щоправда, які істоти будуть мешкати в цьому ставку, поки не ясно, ніяких написів ми не побачили.

Навпроти головного входу в Сад з боку Неви йде головна алея з декількома прекрасними фонтанами і численними скульптурами. Але знову, високі шпалери з чагарників з гратчастими огорожами створюють враження тісноти. І багато відвідувачів кажуть, що в старому саду було якось затишніше, просторіше.

Найбільше нам сподобалася в Літньому саду та частина, що простягнулася вздовж Лебяж'е канавки. Називається це місце Парадний або Французький партер. Тут відчувається простір, є квіти, оригінальний фонтан «Коронний», скульптурна група «Викрадення сабінянки».

Відвідали ми й павільйон «Голубник» на «Пташиному дворі», де розміщена виставка різних знахідок, зібраних при розкопках, матеріали з реставрації, варто оригінальна, потемніла від часу мармурова скульптура Вакха. Тут в маленькому залі можна подивитися на екрані великого телевізора відеоролики і про старий Літньому саду, і про реконструйованому.

В цілому ж після прогулянки по улюбленому колись Літньому саду залишилося подвійне враження - з одного боку, виконана велика робота, багато красивого, але на мій погляд, втрачена душа саду, його затишок, він став якимось штучним, холодним.

Однак побувати там і скласти власну думку варто.